Вічна жіночність — образ, використаний Й. В. Ґете в завершальних рядках другої частини драми «Фауса», що позначає «трансцендентну силу, виражену в любові, спроможну підняти людину до рівня вічного творчого життя». Після Ґете образ використовували й інші філософи, поети та письменниками, зробивши його універсальним символом вищого начала жіночності. На початку XX століття ідея вічної жіночності була дуже поширеною в інтелектуальному середовищі Срібного століття, з'єднавшись із образом Софії (мудрості). Див. також Богиня-мати Прекрасна дама Гендерні стереотипи
Посилання