Юрій Теодозієвич Янів (*1 серпня 1892, хутір Цареводарівка, Бердянського повіту, Таврійська губернія — †19 грудня 1973, Севен Гілс, Огайо) — медичний сотник армії Української Народної Республіки, лікар, дантист, діяч української діаспори США.

Життєпис

Походження і освіта Народився 1 серпня 1892 року на хуторі Цареводарівка Бердянського повіту Таврійської губернії. До 1911 року навчався в реальній школі в Мелітополі, наступного року — у гімназії в Сімферополі. Вищу медичну освіту здобував у Київському університеті Святого Володимира. Навчання перервала мобілізація до російської армії та відправлення на фронт. Згодом йому вдалося отримати звільнення для завершення навчання.

Визвольні змагання 14 травня 1918 року, за часів Української Держави, закінчив університет і здобув диплом лікаря. Після цього вступив до української армії, де служив у 21-му Запорізькому полку імені Наливайка. Під час надання медичної допомоги військовослужбовцям заразився тифом і з 9 жовтня до 20 листопада 1919 року перебував на лікуванні у шпиталі № 71 Українського Червоного Хреста у Вінниці. Після одужання продовжив службу в українському війську, опікуючись медичним забезпеченням військовослужбовців.

У ранзі сотника працював лікарем-хірургом Військового шпиталю № 1 у Вінниці, завідувачем санітарної «летучки» 1-ї Запорізької стрілецької дивізії, а згодом — старшим ординатором Армійського рухомого запасного шпиталю № 1. У 1920 році, під час відступу польських військ із Києва, шпиталь на короткий час опинився у Станіславові. Там Янів одружився з Марією Махницькою, сестрою-санітаркою шпиталів Української Галицької Армії.

Еміграція Після поразки українських визвольних змагань разом із запасним шпиталем опинився у Ченстохові. 5 січня 1921 року став його головним лікарем, після чого перевів шпиталь до Щепйорна, а згодом — до Каліша. У січні 1922 року передав шпиталь лікареві Добриловському та переїхав до дружини у Львів. Намагався відкрити лікарську практику, однак не отримав відповідного дозволу польської влади.

У 1923 році переїхав до Чехословаччини. Від 1 листопада 1923 року навчався медицині в Університеті імені Масарика у Брно, який закінчив 27 червня 1927 року, здобувши диплом доктора медицини. Через відсутність громадянства не мав можливості відкрити власну лікарську практику, тому працював у стоматологічній клініці та паралельно навчався стоматології. У жовтні 1936 року в Державному інституті зубної хірургії у Брно склав випускні іспити й отримав третій диплом — лікаря зубної хірургії. 9 червня 1938 року отримав від Державної палати дозвіл на відкриття власної практики, однак через політичні зміни та початок Другої світової війни реалізувати цей план не зміг. У травні 1945 року, напередодні наступу радянських військ на Прагу, разом із дружиною долучився до евакуації українців із Модржанської гімназії та виїхав до Німеччини. Там на різних етапах працював гімназійним лікарем і провадив стоматологічну практику.

1949 року внаслідок переселення з таборів переміщених осіб переїхав до Буффало у США. Через шість років перебрався до Клівленда, штат Огайо. Попри наявність трьох дипломів, здобутих у Європі, та значний професійний досвід, не зміг отримати у США ліцензію на медичну або стоматологічну практику. У похилому віці був змушений працювати у стоматологічній лабораторії.

Джерела Вісті комбатанта. — 1974. — Ч. 3-4. ст. 70 Український військовий журнал