Гайдамацький Кіш Слобідської України — військова частина у складі Армії УНР. Остаточно сформована в січні 1918 року Симоном Петлюрою, який став його отаманом.

Формування Згідно зі споминами М. Чеботарьова, початкову основу формування склали 200—250 вояків-добровольців з 2-го Українського запасного полку Омеляна Волоха (створеного шляхом українізації дислокованого в Харкові 28-го запасного піхотного полку Російської імператорської армії), яким вдалося вийти з бою з прибулими до міста більшовиками-«антоновцями» не ушкодженими та уникнути роззброєнняВизвольні змагання очима контррозвідника. (Документальна спадщина Миколи Чеботаріва): Науково-документальне видання — К.: Темпора, 2003—288 с. (26 с.) ISBN 966-8201-00-0.

Після роззброєння полку 10 січня Волох з півсотнею офіцерів виїхав до Полтави. У Полтаві Волох почав формувати нову частину для боротьби з більшовиками. До свого загону він приєднав юнкерів з Полтавської й Чугуївської школи та козаків 1-го Українського козацького кінно-навчального полку на чолі з Гомзіним Борисом. Цей зведений полк Волох назвав Гайдамацький кіш Слобідської України.

Частини з яких сформували кіш: 1-й Український козацький кінно-навчальний полк — Гомзин Борис Володимирович 1-й Запорізький полк — Захарчук Святослав Косьмич 2-й Український запасний полк — Волох Омелян Іванович

Після боїв за Гребінку харківський загін Волоха утворив підрозділ «курінь червоних гайдамаків»Тинченко Я. Ю. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918) // Реальний стан збройних сил супротивників. В Києві з добровольців 2-ї піхотної юнацької школи (колишньої 2-ї Київської школи прапорщиків) Симоном Петлюрою було зрекрутовано «курінь чорних гайдамаків» (до 150 вояк). Назву підрозділи отримали згідно з кольорами шликів. Першою спільною військовою акцією кошу, разом з сотнею Січових стрільців Романа Сушко, були бої за станцію Кононівка.

Окрім куренів червоних і чорних гайдамаків, формація у своєму складі мала кінну отаманську сотню та гарматний дивізіон (начальник артилерії — Георгій Афанасьєв). Особовий склад коша, окрім добровольців, складався у тому числі зі старшин і козаків київських військових шкіл. Кіш відзначився у зимових боях 1918 року під час вмиротворення Січневого повстання та оборони Києва від військ більшовиків. Перший курінь здебільшого складали досвідчені солдати-фронтовикиДорошенко Д. І. Історія України, 1917—1923 рр. Том 1 — К.: Темпора, 2002. — 320 с. (204 с.) ISBN 966-95991-5-6. Їх уніформу початково складали шапка з червоним шликом, червоні шкіряні штани та жовтий кожушок«Червоного кольору шкіряні штани, жовтий коротенький кожушок, смушкова шапка з червоним шликом, голена голова з довгим чорним оселедцем за вуха та свіжим шрамом від кулі, і нерухоме самовпевнено залізне обличчя маніяка: нібито справді воскресший гайдамака прастарих часів» Всеволод Петрів «Військово-історичні праці. Спомини» (вступ В. Сергійчука) Збірник, «Поліграфкнига» К; 2002 640 с. ISBN 966-530-110-1.

Курінь «чорних гайдамаків» комплектувався з юнкерів 2-ї піхотної юнацької школи, які добровільно зголосилися стати на службу в українську армію. Курінь «червоних» гайдамаків формувався з добровольців — офіцерів Російської імператорської армії, які перейшли на службу до армії УНР, та з юнкерів київських військових шкіл.

Бої за Донбас У березні 1918 року Кіш перейменували на Гайдамацький піхотний полк (командир — полковник Володимир Сікевич) та включили до складу Запорізького корпусу.

У червні 1918 року полк переформували в Гайдамацьку бригаду з гарматним дивізіоном та кінною сотнею. Командував бригадою Омелян Волох. У листопаді 1918 січні 1919 року гайдамацькі частини розташовувалися в районі Бахмут — Яма — Лиман — Ниркове, який контролювали.

Командування

грудень 1917 — березень 1918 — Петлюра Симон Васильович

березень 1918 — червень 1918 — Сікевич Володимир Васильович

червень 1918 — липень 1918 — Волох Омелян Іванович

липень 1918 — листопада 1918 — Сильванский Микола Михайлович

1919 — Виноградів Юрій

16 листопада 1918—1920 — Волох Омелян Іванович

Склад грудень 1917

1-й курінь Чорних гайдамаків — Блаватний Никифор 1-й юнкерський курінь гайдамаків 1-й курінь Червоних гайдамаків — Волох, Омелян Іванович січень 1918 1-й курінь Чорних гайдамаків — Блаватний, Никифор 1-й курінь Червоних гайдамаків — Волох, Омелян Іванович Кінна сотня — Ляхович 1-я Сотня січових стрільців — Сушко, Роман Кирилович 1-й Гайдамацький гарматний дивізіон — Смовков К. червень 1918 1-й курінь Чорних гайдамаків — Блаватний, Никифор 1-й курінь Червоних гайдамаків — Волох, Омелян Іванович Кінна сотня — Ляхович 1-й Гайдамацький гарматний дивізіон — Смовков К.

Військовики коша Абриньба Дмитро Ілліч (з кінця листопада 1917 року) — командир Гайдамацького куреня у Катеринославі; Байло Сергій Ілліч (з січня 1918 року) — ад'ютант командира коша; Блаватний Никифор Іванович — командир куреня Чорних гайдамаків; Волох Омелян Іванович — командир Гайдамацької бригади; Гомзин Борис Володимирович — старшина куреня Червоних гайдамаків; Дельвіг Сергій Миколайович — начальник артилерії; Довженко Олександр Петрович — вояк куреня Чорних гайдамаків; Дмитріюк Василь Романович — лікар Гайдамацького коша; Захарчук Святослав Косьмич — старшина 1-ї сотні куреня Червоних гайдамаків; Кирей Василь Тадейович — начальник артилерії (листопад-грудень 1917); Сливинський Олександр Володимирович — начштабу; Смовський Костянтин Авдійович — ком. гарматної батареї; Овчаренко Леонтій — командир броньованих частин; Сікевич Володимир Васильович — командир Гайдамацького піхотного полку; Чорний Сергій Іванович — командир батареї; Шпилинський Олександр Опанасович — молодший старшина Наливайківської сотні; Удовиченко Микола Іванович — начальник розвідчого відділу

Примітки

Джерела Довідник з історії України . Литвин С. Х. Гайдамацький кіш Слобідської України // Тинченко Я. Гайдамаки з Донбасу // Український тиждень. — 2010. — № 16 (129), 23 квітня. Щусь О. Й. Гайдамацький кіш Слобідської України //

Посилання Кіш Слобідської України // Тинченко Я. Гайдамаки з Донбасу. Як «донецькі» придушили повстання на «Арсеналі» // Історична правда. — 2011. — 4 лютого.