— книга японського письменника Хідеюкі Кікуті, з якої починається серія романів з однойменною назвою. Була опублікована в січні 1983 року видавництвом .
Передісторія Сюжет книги розвиває альтернативну історію нашого світу. У 1999 році почалася Третя світова війна, швидко переростаючи в повномасштабний ядерний конфлікт. Як наслідок, людство поставило саме себе на грань вимирання, зробивши власний світ непридатним для життя. Однак, крім людей, на Землі споконвіку існувала ще одна раса, що фігурує в численних легендах і повір'ях, але ніколи раніше не відкривалася своїм сусідам — вампіри. У світі «Мисливця на вампірів» це могутні, відносно безсмертні істоти, які зовні ідентичні людям, але мають інші емоції і фізіологію. Володіючи давньою магією і технологіями недоступного людям рівня, вампіри довгі століття таємно жили серед простих смертних, поки війна, що розгорілася (значно раніше передбачена аналітиками вампірів) і загальний хаос, що запанував слідом, не дозволили їм взяти кермо влади в свої руки. Відтепер живі мерці, які іменують себе аристократами, правили світом, а людям, які пережили ядерний конфлікт, залишалася роль слуг і джерела їжі.
За допомогою сучасних технологій вампіри відродили цивілізацію і підняли її на якісно новий рівень. Кліматичні установки, встановлені під поверхнею семи нових континентів, впоралися з наслідками ядерної зими і дозволили коригувати погоду на всій Землі на розсуд її мешканців. Були зведені величезні кібернетичні міста, керовані псевдорозумними комп'ютерами, їх зв'язали між собою швидкісні магістралі, обплітаючи єдиною мережею всю поверхню планети. Були освоєні міжзоряні подорожі: величні кораблі курсували між космопортами та Альтаїром і Спікою, хоча за своєю природою вампіри ніколи не тяжіли до створення колоній за межами Землі. Завдяки вампірам з'явилися антигравітаційні двигуни, електромагнітні силові бар'єри, лазерна та фотонна зброя, андроїди. Ставши вершиною соціальної та харчової піраміди, вони постаралися максимально закріпитися на цій позиції. Маніпулюючи психологією людей, вони вирощували роками покірність і забобонний жах у ставленні до себе, а експериментуючи з людським геномом, змогли повністю стерти з пам'яті слуг інформацію про свої слабкості, на зразок боязні часнику і розп'яття. Таким чином, навіть якщо комусь вдавалося виявити вразливе місце вампірів, спрацьовувала закладена в ДНК програма і відкриття повністю забувалося. Єдиною ефективною зброєю, не забутою людьми, залишився осиковий кілок, проте забити його точно в серце вампіра було можливо лише в сонячний полудень, коли, навіть сховавшись в найтемнішому підземеллі, будь-який вампір впадав у своєрідний летаргічний сон до настання темряви.
До становлення вампірів володарями планети група вчених-аналітиків передрекла, що рано чи пізно аристократам судилося назавжди зникнути з лиця Землі. Їхні доводи зазнали сумніву, тоді сам бог-предтеча став на бік цієї теорії, вимовивши фразу, яка стала легендарною: «Ми лише гості в цьому світі». Невідомо, що саме поклало початок розпаду аристократичної влади, але переломним став момент, коли люди, зумівши перебороти первісний жах, повстали проти своїх господарів. Бунти спалахували один за іншим, і врешті решт правлінню вампірів прийшов кінець — повсюдно переслідувані людьми, останні вцілілі вампіри сховалися в різних куточках планети. Після довгих тисячоліть рабства людство отримало свободу.
Втративши могутнього покровителя, люди опинилися віч-на-віч з небезпеками зміненої Землі — мутантами, що народилися в полум'ї Третьої світової; генетично зміненими чудовиськами, які створювалися заради забави вампірами-генетиками в період розквіту своєї раси; стародавніми тварюками, ровесниками самих вампірів, які донині живуть пліч-о-пліч з простими смертними. У хід пішли всі засоби нападу й захисту, що існують на даний момент. Хоча, деградувавши за минулі сторіччя, люди не розуміли принципу дії більшості з них, вони змогли пристосувати лазерні гвинтівки і електромагнітні поля під свої потреби.
Кращі ж стали мисливцями — найманими борцями з нечистю, які повсюдно викорінюють перевертнів, банші, фей, вогнедишних драконів, останні залишки аристократії. Послуги цих людей завжди були затребувані, їм з готовністю платили, їх праця користувався повсюдним повагою. Головним героєм оповіді є мандрівний мисливець-дампір на прізвисько Ді. Напівкровка, народжений від людини і вампіра, він, як і всі йому подібні, живе вічними мандрами — ізгой, якого не приймають ні люди, ні аристократи, всюди зневажений і ненависний, але який все ж продовжує виконувати свою роботу. Аристократи зневажають напівкровок не менше, ніж людей, і не бажають визнавати своєї спорідненості з ними.
Сюжет Сюжет оповіді починається в 12090 році поблизу невеликого містечка Рансільва, куди Ді прибуває на своєму кібернетизованому коні. На пустельній ділянці дороги шлях йому заступає молода дівчина на ім'я Доріс Ленг, яка явно провокує чоловіка на бійку. Коли Ді спокійно відбиває кілька атак нагайкою, нападниця каже, що це була лише перевірка, покликана виявити саме такого фахівця, чия допомога їй зараз необхідна. Дампірська природа подорожнього дівчину не бентежить. Ді приймає її пропозицію. Виявляється, Доріс разом зі своїм братом Деном володіє фермою недалеко від міста. Кілька днів тому, під час полювання на дракона поблизу своєї території, Доріс несподівано застав вампір — могутній граф Магнусон, який мешкає разом з дочкою Лармикою у своєму механізованому замку в нетрях Рансільванського лісу. Граф вкусив дівчину і назвав її своєю нареченою. Тепер єдиний для героїні шанс залишитися людиною — знищити вампіра.
Незабаром після прибуття на ферму Ді впевнено заявляє, що по Доріс скоро з'явиться сам граф або його поплічники. Звідки йому це відомо, дампір не уточнює, проте наполягає, що зустріти ворога він повинен наодинці. Коли дівчина намагається сперечатися, мисливець дотиком руки занурює її в глибокий сон. Ді безперешкодно виходить назустріч нічним візитерам: Ларміці, дочці Магнусона Лі, і Гару, його вірному слузі-вервольфу. З'ясовується, що вампірка діє за власною ініціативою — ідея батька прийняти до лав аристократів простолюдинку їй не сподобалася, і вона має намір вбити Доріс. За її наказом Гару, трансформуючись, атакує Ді, але той легко відбивається і завдає перевертню таку рану, з якою навіть колосальні регенеративні здібності не дозволяють упоратися. Зазнавши поразки Гару і Ларміка їдуть назад в замок.
Вранці до Доріс приходить Греко, син мера Рансільви, який давно і безуспішно намагається завести роман з дівчиною. На цей раз він заявляє, що дізнався про таємницю Доріс — заручини з вампіром. Греко натякає, що Доріс, ставши його дружиною, буде захищена від будь-яких небезпек, в іншому ж випадку він розповість міським про її новий «статус» нареченої. Доріс за допомогою хлиста виставляє шантажиста. Через деякий час на ферму дійсно заявляється натовп городян, очолюваний мером Рохманом (батьком Греко), шерифом Далтоном і лікарем Фаррінго, старим другом сім'ї Ленг. Останній запрошений, щоб встановити, чи дійсно Доріс стала нареченою вампіра. Люди наполягають на вміщенні дівчини до спеціальної лікарні, створеної для таких випадків. Однак з'являється Ді, чия присутність лякає натовп, і рятує таким чином Доріс.
Невдовзі після відбуття натовпу Ді вирушає в замок графа, розраховуючи легко розправитися з ним у період вимушеної сплячки. Всі автоматичні гармати й електронні системи захисту будівлі виявляються відключеними, а головному комп'ютеру віддано наказ пропустити візитера. Всередині дампіра зустрічає сам Магнусон з дочкою, які влаштували Ді пастку. Вампіри використовують розроблений вченими аристократами хіміко-ароматичний склад, що видозмінює час і створює навколо локальну ніч. Ларміка, яка після нічної зустрічі змінила ставлення до Ді, пропонує йому стати рівним, повнокровним вампіром. Дампір відмовляється й атакує графа. Недовгий поєдинок закінчується падінням Ді в пастку-колодязь у центрі залу, нещодавно виритий за наполяганням Ларміки і з'єднаний із підземеллями замку.
Ді, який зумів пережити падіння з запаморочливої висоти без будь-яких наслідків, починає шукати вихід і незабаром виходить у напівзатоплений зал — житло Мідвіцьких медуз, дивної триєдиної істоти, якій колись дав притулок граф. Ті обплутують здобич своїми волоссям-щупами, але Ді вивільняє свою темну половину, й ожилі здібності аристократа підпорядковують розум медуз. За наказом Ді вони ведуть його до таємного виходу з підземель.
Того ж дня, незабаром після відбуття мисливця, Доріс із братом вирушають до міста по покупки, однак з вини Греко жоден продавець Рансільви не бажає мати з ними справи. Виведена з себе, дівчина вирушає в найближчий салун, де нині пиячить банда Греко, з твердим наміром провчити мерзотника за допомогою батога. Однак цього разу Греко краще підготувався до зустрічі, купивши прошите електронікою металізоване бойове трико, яке багаторазово збільшує силу і реакцію господаря. Він ловить спрямований на нього хлист і хапає дівчину, маючи намір зганьбити її прямо посеред залу. У цей момент в салуні з'являються нові дійові особи — четверо людей у складі миловидного молодика на ім'я Рей-Гінсей, здорованя Голема, горбатого коротуна Халі та Бурава, дивної людини зі згладженими лініями тіла. Новоприбулі представляються як мисливці на велетнів і за наказом ватажка розправляються з бандою Греко. Сам Гінсей, зацікавившись Доріс, пояснює, що не міг не допомогти красивій леді, яка потрапила в біду, але дівчина відчуває неприємні еманації, що йдуть від нього і за першої можливості ретирується.
Повернувшись на ферму, Доріс і Ден починають чекати Ді, а потім — графа, візит якого Доріс внутрішньо передчуває. Однак з заходом прибуває не мисливець, а лікар Фаррінго — старий друг сім'ї Ленгів. Лікар заявляє, що йому вдалося знайти спосіб зупинити вампіра. Він розповідає про те, як одного разу батько Доріс зіткнувся з аристократом і якимось чином зміг змусити його втекти, проте, після сутички спосіб стерся з пам'яті — спрацювало генетичне блокування, колись вбудоване вампірами в ДНК людей. Довгі роки Фаррінго бився над цією проблемою і ось тепер привіз із собою колбу з результатами своєї праці. Оскільки в ефективності методики лікар поки не впевнений, у блокування не було приводу увімкнутися, а отже, один раз цей засіб можна використати проти графа.
Уночі Магнусон Лі дійсно проникає в будинок, де його зустрічає Фаррінго і його препарат — часниковий порошок, найсильніший подразник ольфакторних нервів нежиті. Дуже ослаблений, Лі все-таки намагається дістатися до знепритомнілої Доріс, але в останню секунду спрацьовує закляття, накладене Ді перед відходом, яке креслить на шиї дівчини ефемерний хрест — символ, якого вампіри бояться більше, ніж часнику. Магнусон Лі поспіхом тікає. Варто лікарю зрозуміти, що відкритий ним засіб дійсно діє, і він миттєво забуває про нього. Вранці, залишивши Дена під опікою Фаррінго, Доріс вирушає на пошуки Ді, бажаючи допомогти йому.