Перша комісія фон дер Ляєн — європейська комісія, яка працювала з 1 грудня 2019 року по 30 листопада 2024 року. До її складу входили по одному комісару від кожної держави-члена Європейського Союзу, включаючи її президентку Урсулу фон дер Ляєн, яка родом з Німеччини.
Комісія мала розпочати роботу 1 листопада 2019 року; однак Європейський парламент на початку жовтня 2019 року не дав голосів на затвердження комісарів від Франції, Угорщини та Румунії, тому нових комісарів мав обрати з цих трьох держав-членів новообраний президент, а згодом затвердити Парламент. Цей процес відбувся у листопаді 2019 року, і Комісія зрештою розпочала роботу в повному складі 1 грудня 2019 року.
Формування
Президент Наслідуючи приклад виборів до Європейського парламенту 2014 року, напередодні виборів 2019 року основні європейські політичні партії назвали так званих «шпіценкандидатів», або провідних кандидатів, які були їхніми кандидатами на посаду наступного президента Європейської комісії. Усі партії назвали щонайменше одного кандидата; деякі назвали двох, тоді як партія Альянс лібералів і демократів за Європу (ALDE), яка офіційно виступала проти системи « шпіценкандидатів», запровадила «Команду Європи», до складу якої входили кілька високопоставлених європейських політиків. Однак інші партії сприймали цих кандидатів, особливо Маргрете Вестагер з Данії, як провідних кандидатів.
Після перемоги на виборах до Європейського парламенту 2019 року Європейська народна партія заявила, що посаду голови Європейської комісії слід надати їм, і хотіла бачити на цій посаді свого провідного кандидата Манфреда Вебера. Однак Вебер зіткнувся з сильним опором з боку ліберально налаштованого президента Франції Еммануеля Макрона та партії ALDE, а також з боку Партії європейських соціалістів (PES); опір був зумовлений відсутністю досвіду у Вебера, оскільки раніше він був лише депутатом Європарламенту і ніколи не обіймав жодної урядової посади. PES рішуче підтримала кандидатуру Франса Тіммерманса, якого також підтримала більшість членів Європейської ради від ALDE (Андрей Бабіш, тодішній прем'єр-міністр Чехії, є членом ALDE, а також Вишеградської четвірки, яка рішуче виступала проти Тіммерманса через його підтримку міграційних квот та нездатність досягти компромісів). Партія ALDE хотіла бачити Маргрете Вестагер на чолі Комісії.
Перше засідання Європейської ради відбулося 20 та 21 червня 2019 року, на якому не було прийнято жодного рішення щодо розподілу керівних посад у ЄС. Президент Дональд Туск знову скликав лідерів на спеціальну зустріч, яка тривала з 30 червня до 2 липня 2019 року. Протягом трьох днів переговорів ЄНП відмовилася від ідеї, щоб Вебер став президентом комісії. Призначення Тіммерманса президентом Європейської комісії було б частиною так званої Осакської угоди – плану, який був сформований кількома лідерами ЄС (Еммануелем Макроном, Ангелою Меркель, Джузеппе Конте, Дональдом Туском, Марком Рютте та Педро Санчесом) під час саміту G20 2019 року в Осаці, Японія.
Однак опір Вишеградської четвірки, до якої тепер приєдналися Хорватія та Італія, усе ще був сильним, і Тіммерманс не зміг отримати більшість у Раді. Серед інших імен, що згадувалися під час переговорів, були Мішель Барньє, Крісталіна Георгієва та Андрей Пленкович; після завершення Ради стало зрозуміло, що ім'я Пленковича було внесено Генеральним секретарем Комісії Мартіном Зельмайром, близьким другом Пленковича. Кандидатуру відхилив Макрон, який виступав проти особистих амбіцій лідерів.
Коли ім'я Урсули фон дер Ляєн (ЄНП) з'явилося як потенційної кандидатки, це стало несподіванкою, і вона зіткнулася з багатьма критиками, головним чином тому, що вона не була головною кандидатурою. Німецька соціал-демократична партія, що входить до німецької урядової коаліції, виступила проти фон дер Ляєн через її роботу на посаді міністра оборони, що призвело до того, що канцлер Німеччини Ангела Меркель утрималася під час голосування ради щодо цієї пропозиції. Тим не менш, усі інші члени Європейської ради проголосували за, і її було висунуто наступною президенткою Європейської комісії. Фон дер Ляєн, член Європейської народної партії (ЄНП), була обрана та запропонована Європейському парламенту Європейською Радою 3 липня 2019 року після трьох днів переговорів між лідерами держав-членів. Фон дер Ляєн зіткнулася з багатьма критиками, особливо серед депутатів Європарламенту, оскільки Європейська рада проігнорувала так звану систему головних кандидатів, обираючи її на цю посаду.
16 липня 2019 року Європейський парламент проголосував за пропозицію Європейської ради та обрав фон дер Ляєн 383 голосами (необхідно було 374 голоси). До голосування фон дер Ляєн отримала підтримку трьох найбільших політичних груп у Парламенті (ЄНП, С&Д та РЕ); під час дебатів консервативна польська партія «Право і справедливість» з 24 депутатами Європарламенту та італійський «Рух п'яти зірок» (M5S) з 14 депутатами Європарламенту заявили про свою підтримку. За результатами голосування майже 100 депутатів Європарламенту з неофіційної великої коаліції ЄНП-S&D-РЕ не голосували за фон дер Ляєн. Виходячи з дебатів та публічних заяв депутатів Європарламенту, більшість депутатів Європарламенту, які голосували проти фон дер Ляєн, ймовірно, походили з групи S&D, включаючи Німецьку соціал-демократичну партію, яка публічно виступила проти фон дер Ляєн через її роботу на посаді міністра оборони Німеччини.
Комісія 1 листопада новообрана Єврокомісія мала змінити комісію Жана-Клода Юнкера. Проте, як повідомив прессекретар Європарламенту Жауме Дук, запланований на 1 листопада початок роботи Європейської комісії під керівництвом Урсули фон дер Ляєн перенесли на місяць. Це рішення ухвалили після відхилення запропонованих новим президентом Єврокомісії фон дер Ляєн кандидатур на посади єврокомісарів від Франції, Угорщини та Румунії. Таким чином діяльність Єврокомісії на чолі з Юнкером було подовжено до 1 грудня 2019.
Угорщина, Румунія та Франція змушені були повторно подати кандидатів до Єврокомісії. 29 жовтня 2019 Урсула фон дер Ляєн офіційно висунула на посаду єврокомісарів кандидата від Франції Тьєррі Бретона та Угорщини Олівера Варгеї.Фон дер Ляєн затвердила кандидатури єврокомісарів від Франції та Угорщини , Європейська правда Румунія подала нову кандидатуру дещо пізніше через тодішню зміну уряду у своїй країні, позаяк затвердити кандидатуру мав новий Кабмін.
6 листопада 2019 фон дер Ляєн офіційно подала на затвердження єврокомісаром із питань транспорту румунську кандидатку Адіну-Йоану Велян. Поряд із нею Румунія висувала на цю посаду ще одного кандидата, члена Європарламенту Зігфріда Мурешана, однак для фон дер Ляєн при формуванні її Комісії важливим чинником є гендерний баланс.Фон дер Ляєн затвердила кандидатуру єврокомісара від Румунії , Європейська правда
12 листопада 2019 кандидатів у єврокомісари від Румунії, Франції та Угорщини затвердив Комітет Європарламенту з правових питань. Це відкрило шлях до трьох окремих слухань по кожному з кандидатів 14 листопада. Того дня відповідні комітети Європарламенту затвердили кандидатів у нову Єврокомісію від Франції та Румунії. Не дістав схвалення лише кандидат від Угорщини, який проходив слухання в комітеті із закордонних справ, проте 18 листопада 2019 цей комітет після розгляду його відповідей на додаткові запитання затвердив угорського кандидата на посаді єврокомісара з питань політики сусідства та розширення.
У складі Єврокомісії, який представила новообрана президент Урсула фон дер Ляєн, немає представника Великої Британії. Однак якщо британському прем'єр-міністру доведеться прохати про відстрочення Brexit, як передбачено законом від 4 вересня, Лондон мусить запропонувати кандидатуру претендента на портфель єврокомісара. Станом на 12 листопада 2019, Сполучене Королівство залишається членом ЄС, але так і не запропонувало свого кандидата у нову комісію. Урсула фон дер Ляєн уже двічі просила Лондон надати кандидатуру.Комітет Європарламенту затвердив кандидатури комісарів Румунії, Франції і Угорщини , Європейська правда 14 листопада 2019 посол Великої Британії в ЄС Тімоті Барроу офіційним листом повідомив Єврокомісію, що британський уряд не подасть кандидатури єврокомісара до виборів 12 грудня.Британія не подасть кандидатуру в нову Єврокомісію до виборів 12 грудня Після цього Єврокомісія того ж дня розпочала процедуру притягнення до відповідальності Великої Британії за порушення правил ЄС у зв'язку з відмовою Сполученого Королівства висунути свого кандидата на посаду комісара ЄС. Від країни зажадали не пізніше ніж 22 листопада ухвалити рішення щодо початку процедури висунення кандидата.Єврокомісія покарає Британію через відсутність кандидата на посаду комісара ЄС , Укрінформ
27 листопада 2019 Європарламент затвердив склад комісії фон дер Ляєн 461 голосом «за», тоді як «проти» проголосували 157, а 89 утрималися.Офіційний сайт Єврокомісії
Колегія комісарів ПрезиденткаУрсула фон дер Ляєн від Німеччини (ЄНП–ХДС)Перший віцепрезидент та виконавчий віцепрезидент —Марош Шефчович від Словаччини (ПЄС–SMER-SD)Виконавча віцепрезидентка та європейська комісарка —Маргрете Вестагер від Данії (АЛДЄ–B)Виконавчий віцепрезидент та європейський комісар —Валдіс Домбровскіс від Латвії (ЄНП–Єдність)Віцепрезидент та Високий представник —Жозеп Боррель від Іспанії (ПЄС–ІСРП)Віцепрезидент та європейський комісар —Маргарітіс Схінас від Греції (ЄНП–НД)Віцепрезидентка та європейська комісарка —Вера Йоурова від Чехії (АЛДЄ–ANO)Віцепрезидентка та європейська комісарка —Дубравка Шуїця від Хорватії (ЄНП–ХДС)Європейський комісар —Вопке Гукстра від Нідерландів (ЄНП–ХДЗ)Європейський комісар —Йоганнес Ган від Австрії (ЄНП–АНП)Європейська комісарка —Іліана Іванова від Болгарії (ЄНП–ГЄРБ)Європейський комісар —Ніколя Шміт від Люксембургу (ПЄС–ЛСРП)Європейський комісар —Паоло Джентілоні від Італії (ПЄС–ДП)Європейський комісар —Януш Войцеховський від Польщі (ЄКР–ПіС)Європейський комісар —Тьєррі Бретон від Франції (АЛДЄ–Безп.)Європейська комісарка —Еліза Феррейра від Португалії (ПЄС–СП)Європейська комісарка —Стелла Киріакідес від Кіпру (ЄНП–DISY)Європейський комісар —Дідьє Рейндерс від Бельгії (АЛДЄ–РР)Європейська комісарка —Гелена Даллі від Мальти (ПЄС–ЛП)Європейська комісарка —Ілва Йоганссон від Швеції (ПЄС–СДРПШ)Європейський комісар —Янез Ленарчич від Словенії (АЛДЄ–Безп.)Європейська комісарка —Адіна-Йоана Велян від Румунії (ЄНП–НЛП)Європейський комісар —Олівер Варгеї від Угорщини (ЄНП–Безп.)Європейська комісарка —Ютта Урпілайнен від Фінляндії (ПЄС–СДП)Європейська комісарка —Кадрі Сімсон від Естонії (Безпартійна–ЦПЕ)Європейський комісар —Віргініюс Сінкевічюс від Литви (ЄПЗ–ССЗЛ)Європейська комісарка —Марейд Мак-Ґіннесс від Ірландії (ЄНП–ФГ)
Зміни
26 серпня 2020 року: Після скандалу «Гольфгейт» та суперечностей щодо його поїздок Ірландією у попередні тижні, що суперечили ірландським карантинним правилам через COVID-19, європейський комісар з питань торгівлі Філ Гоган подав у відставку. 12 жовтня 2020 року: Марейд Мак-Ґіннесс, кандидатка від Ірландії на заміну Філу Гогану, затверджена Європейським парламентом і призначена європейським комісаром рішенням Ради Європейського Союзу. 15 травня 2023 року: Марія Габрієл подала у відставку з посади комісара після того, як їй було доручено сформувати наступний уряд Болгарії. 22 серпня 2023 року: Франс Тіммерманс подав у відставку з посади виконавчого віцепрезидента з питань Європейського зеленого курсу після обрання його кандидатом на посаду прем'єр-міністра Нідерландів на парламентських виборах 2023 року. 19 вересня 2023 року: Іліана Іванова, кандидатка від Болгарії на заміну Марії Габрієль, затверджена Європейським парламентом і призначена європейським комісаром рішенням Ради Європейського Союзу. 9 жовтня 2023 року: Вопке Гукстра, кандидат від Нідерландів на заміну Франсу Тіммермансу, затверджений Європейським парламентом і призначений європейським комісаром рішенням Ради Європейського Союзу.