Яой

Яой () — жанр манґи та аніме, який зображає гомосексуальні стосунки між персонажами чоловічої статі.

Саме слово «yaoi» є акронімом від (Yama nashi, ochi nashi, imi nashi), тобто — «Немає кульмінації, немає кінцівки, немає сенсу». Цей термін був створений наприкінці 1970-х років манґаками Саката Яасуко та Хацу АкікоRobot Ghosts and Wired Dreams ст. 223 і став популярним з 1980-х роківMcHarry, Mark Yaoi: Redrawing Male Love. The Guide. . Це слово, особливо серед фуджьоші (жінок-фанаток яою), також часто розшифровується як Yamete, oshiri ga itai (, )Fujimoto, Yukari (1991) «Shōjo manga ni okeru 'shōnen ai' no imi» («The Meaning of 'Boys' Love' in Shōjo Manga»). // «Women and Expression». Tokyo: Gakuyō Shobō, ISBN 4-313-84042-7. http://matt-thorn.com/shoujo_manga/fujimoto.php (на японській). «やめ て、お尻が、いたいから» — «Stop, because my butt hurts»Lunsing, Wim. Yaoi Ronsō: Discussing Depictions of Male Homosexuality in Japanese Girls' Comics, Gay Comics and Gay Pornography Intersections: Gender, History and Culture in the Asian Context.

В Японії для позначення цього типу продукції часто використовується термін любов хлопців ( боідзу рабу).

Яой — суто японське явище, яке не має світових аналогів. Виникнення цього жанру шьоджьо-манґи пов'язано з тим, що традиційна японська культура вважала абсолютно неприпустимим для дівчини бути ініціатором романтичних відносин. Молода японка могла лише приймати чи не приймати чоловічі залицяння. Це істотно обмежувало художні можливості шьоджьо-манґи, для якої активна жіноча поведінка було особливо цікава.

Тому дві молоді манґаки Мото Хаґіо та Кейко Такемія в манзі «Серце Томаса» (1974) вигадали незвичайний вихід зі становища — зобразити як ініціатора романтичних відносин хлопця — пасивного гомосексуала, надавши йому жіночу зовнішність та характерИванов Б. А. Введение в японскую анимацию ст. 121. Адже чоловіча гомосексуальність ніколи не вважалася в Японії особливо злочинною, а деякими класиками самурайської літератури (зокрема й автором знаменитого трактату «Приховане в листі» Цунетомо Ямамото) навіть наголошувався обов'язковим елементом життя справжнього воїна.

В аніме яой, як окремий різновид хентаю, з'явився в 1987 році, коли вийшла OAV Kaze to ki no uta за мотивами класичної манґи Кейко Такемії. На відміну від самої манґи, аніме культурною подією не стало, оскільки було лише ілюстрацією манґи, призначеної виключно для її прихильників.

Яой принципово відрізняється від створеної на Заході жіночої художньої літератури про чоловічу гомосексуальність. Якщо такі письменниці як Мергеріт Юрсенар або Карсон МакКаллерс зашифровували в описах чоловіків-гомосексуалів свою бісексуальність або лесбійство, то творці яою «вписували» до нього нові соціальні відносини, які виникли в повоєнному японському суспільстві і не мають жодного стосунку до «нестандартної» орієнтації. Тому абсолютно невірно називати яой гей-манґоюWilson, Brent; Toku, Masami. "Boys' Love, " Yaoi, and Art Education: Issues of Power and Pedagogy 2003. Навпаки, деякі японські ґей-організації послідовно виступають проти нього як «спотворення реальних образів та поведінки японських гомосексуалів»Харламов, Сергей. Краткий анимешно-русский разговорник anime*magazine Сакура-пресс. 2004 № 5 ст. 37.

Аудиторія

Слід звернути увагу, що яой як жанр спрямований насамперед на гетеросексуальних жінок. Справжні японські гомосексуали зазвичай негативно ставляться до яою, оскільки вважають, що стосунки показані в ньому абсолютно нереалістичні і він лише спотворює уявлення громадськості про гомосексуалів. Проте серед японок яой користується постійним успіхом.

Сама поява жанру пояснюється такими феноменами як толерантне (чи точніше байдуже) ставлення до гомосексуальних стосунків і одночасне табуювання стосунків між чоловіками та жінками. У традиційній японській культурі в любовних стосунках жінка не могла проявляти ніякої ініціативи. Показовим є факт, що навіть гейші не могли самі запропонувати інтимні стосунки клієнту, і в разі якщо їм хтось подобався, вони мали використовувати спеціальні знаки. Подібне обмеження на прояв жіночої ініціативи в любовних стосунках украй ускладнювало створення сюжетів для улюблених жінками романтичних жанрів. Саме тому виникла ідея замінити жінок, які мають мовчати, на чоловіків, які могли проявляти ініціативу. Пізніше, з емансипацією жінок в японському суспільстві, початкова потреба створення жанру відпала. Однак до того часу яой вже цілком склався і був добре розробленим жанром зі своїми канонами, шаблонами та шанувальницями. Акцент змістився з неможливих для жінок стосунків, на показ стосунків вродливих чоловіків-красенів, бішьоненів. Слід зауважити, що в японській культурі ідеальним коханцем та зразком чоловічої краси вважається саме тендітний, елегантний, жінкоподібний юнак.

Персонажі

Персонажі яоя діляться на три великі групи — пасивні, активні і ті, що змінюють статеві ролі. Останні трапляються доволі рідко. Активні персонажі називаються «семе» (seme, від semeru — «нападати»). Пасивні персонажі називаються «уке» (uke, від ukeru — «приймати»).

Найбільш поетичні любительки яоя використовують також слова «тенші» (tenshi — «ангел») для позначення пасивного персонажа і «акума» (akuma — «демон») для позначення активного персонажа, оскільки любов ангелів і демонів — дуже популярний сюжет яоя. Жанр, що оповідає про таку любов, називається «тенші-ай» (tenshi ai — «ангельська любов»).

Ініціатором відносин може бути як «уке», так і «семе». Останній варіант зустрічається частіше, зате перший є канонічним для комерційного яою.

При створенні аніме визначення того, хто з персонажів буде пасивним, а хто — активним, зазвичай не ґрунтується на характерах персонажів. Набагато частіше застосовується «Правило росту» — активним стає високий персонаж, а пасивним — низький. У тих випадках, коли дуже хочеться зобразити високого персонажа як «уке», його «занижують».

В яої немає меж для забороненого і неможливого. Постійно зустрічаються різні форми садомазохізму та інцесту. Іноді дія переноситься в альтернативну реальність.

В яої зазвичай не буває «щасливого кінця». Відносини між персонажами або закінчуються смертю одного з них, або трагічним розривом. Це, з одного боку, протест проти зумовленостей хеппі-енда звичайної манґи, з іншого боку — віддзеркалення неоднозначності відношення до одностатевої любові в японській культурі.

Див. також Терміни аніме та манґи Бара Юрі Сьонен-ай

Примітки

Посилання