Випрошування солодощів («частування чи шкода» або «цукерки або смерть») — це звичай у багатьох країнах на Хелловін для дітей та дорослих. Діти в костюмах ходять від будинку до будинку, випрошуючи солодощі, з фразою «Частування чи шкода». «Частування» — це, зазвичай, певний вид цукерок, хоча у деяких культурах замість солодощів дають гроші. «Шкода» — не пусті погрози, якщо частування не дали, то власникам дому або їх майну можуть завдати шкоди. Випрошування солодощів зазвичай відбувається ввечері 31 жовтня. Деякі господарі будинків готові роздавати частування і без погроз. Вони виставляють святкові декорації біля своїх дверей, або ж просто залишають частування на верандах, щоб діти могли їх взяти. У будинку також можуть залишити світло на терасі, як загальний показник того, що у господарів є цукерки.
Історія
Стародавні варіації Традиції, подібні до сучасного звичаю випрошування солодощів, існують ще з часів класичної античності, хоча навряд чи якась із них безпосередньо пов'язана із сучасним звичаєм. Давньогрецький письменник Афіней Наукатіс зазначає у своїй книзі «Дейнософи», що в давнину на грецькому острові Родос був звичай, коли діти ходили від дверей до дверей одягнені як ластівки, співали пісню, якою вимагали в господарів дому дати їм їжу, та погрожували заподіяти шкоди, якщо господарі відмовлялися.Athenaeus. Deipnosophists 8.360b-d. Ця традиція, як стверджується, була започаткована родійським законодавцем Клеобулом .
Походження традиції Звичай випрошування солодощів на Хелловін може мати кілька версій походження.
Ще з часів середньовіччя у деяких районах Великої Британії та Ірландії існувала традиція наряджання. Люди одягали костюми і ходили «від дверей до дверей» й робили короткі виставки або грали частини п'єс в обмін на їжу та напої. Тому звичай збирати їжу і носити костюми на Хелловін, на цих теренах походить щонайменше із XVI століття. З ХІХ століття кількість людей, які на Хелловін ходять від хати до хати у костюмах, декламують вірші в обмін на їжу, а іноді і попереджають про нещастя, якщо їм не раді, значно збільшилася.
Звичай випрошування солодощів на Хелловін також може походити з віри, що надприродні істоти або ж душі мертвих бродять по землі в цей час і потребують умиротворення.
Зрештою, цей звичай може походити з кельтського фестивалю, який відбувався 31 жовтня — 1 листопада, щоб відзначити початок зими. В Ірландії, Шотландії та на острові Мен, а також Калан Гейф у Уельсі, Корнуоллі та Бретані він називався Савань. Вважають, що фестиваль має дохристиянські корені. У ІХ столітті католицька церква оголосила 1 листопада Днем усіх святих. Серед кельтськомовних народів це сприймалося як лімінальний час, коли духи чи феї (Aos Sí) та душі мертвих приходили у наш світ і задовільнялися підношеннями у вигляді їжі та напоїв. Подібні вірування та звичаї були знайдені і в інших частинах Європи. Існує думка, що випрошування солодощів розвинулося із традиції, згідно з якою переодягнені люди уособлювали духів чи душі померлих, та отримували пожертви від їх імені. С. В. Педдл припускає, що вони «уособлюють старих духів зими, які вимагали винагороди в обмін на вдачу».Peddle, S. V. (2007). Pagan Channel Islands: Europe's Hidden Heritage. p. 54 Вважалося, що уособлюючи цих духів або душі, людина може захиститися від них.British Folk Customs, Christina Hole (1976), p. 91
А от серед християн ще до XV століття існував звичай ділитися тістечками душі на Алхаллоттіде (з 31 жовтня по 2 листопада).Hutton, pp. 374—375 Люди відвідували будинки і брали тістечка душ, або як представники мертвих, або в обмін на молитву за їхні душі.Cleene, Marcel. Compendium of Symbolic and Ritual Plants in Europe. Man & Culture, 2002. p. 108. Quote: «Soul cakes were small cakes baked as food for the deceased or offered for the salvation of their souls. They were therefore offered at funerals and feasts of the dead, laid on graves, or given to the poor as representatives of the dead. The baking of these soul cakes is a universal practice». Пізніше люди ходили "від парафії до парафії на Хелловін, випрошуючи тістечки душ, співаючи під вікнами вірш, схожий на цей: ' Душа, душі, тістечку душ; Молюся вам, добра господине, тістечко душ''' Вони зазвичай просили «милосердя над усіма християнськими душами за тістечко душ». Цей звичай був відомий як 'Ритуал душ' і був помічений у частинах Великої Британії, Фландрії, Південної Німеччини та Австрії.Miles, Clement A. (1912). Christmas in Ritual and Tradition. Chapter 7: All Hallow Tide to Martinmas . Шекспір згадує таку практику у своїй комедії «Два джентльмени з Верони» (1593), коли Спід звинувачує свого господаря у тому, що той «скиглив, як жебрак на День усіх святих».The Two Gentlemen of Verona. Act 2, Scene 1.
Переодягання в костюми на День усіх святих було зафіксовано в Шотландії в 16 століттіMcNeill, F. Marian. Hallowe'en: its origin, rites and ceremonies in the Scottish tradition. Albyn Press, 1970. pp. 29–31, а пізніше — і в інших частинах Великої Британії та Ірландії.Hutton, pp. 379—383 Існує багато посилань на наряджання та ритуал душ на Хелловін у Британії та Ірландії в кінці XVIII та XIX столітті. У деяких районах південної Ірландії чоловік, одягнений як Лаїр Бхан (біла кобила), водив молодь від дому до дому, декламував вірші — деякі з яких мали язичницькі тони — в обмін на їжу. Якщо господарі дому жертвували їжу, вони могли очікувати удачі від «Muck Olla», але якщо вони відмовлялися давати – це мало б принести нещастя.Journal of the Royal Society of Antiquaries of Ireland, Volume 2. 1855. pp. 308—309 У Шотландії молодь ходила від хати до хати в білому одязі в масках, або з пофарбованим чи затемненим обличчям, декламуючи різні віршики та погрожуючи зробити шкоду, якщо їх не пустять.Campbell, Oliver Frances (1900, 1902, 2005) The Gaelic Otherworld. Edited by Ronald Black. Birlinn Ltd. pp. 559—562 У деяких районах Уельсу селяни ходили по домівках, одягнені як страхітливі істоти, названі gwrachod, або представляли себе як cenhadon y meirw (представники мертвих). У західній Англії, в основному в графствах, що межують з Уельсом, ритуал душ був поширеним явищем. За словами одного англійського письменника ХІХ століття, "дитячі компанії, одягнені у фантастичні костюми […], обходили фермерські будинки та котеджі, співаючи пісню та випрошуючи тістечка (вимовлялось «тістечко душ»), яблука, гроші чи що-небудь, що б їм дали господарі ".Publications, Volume 16 (English Dialect Society), Harvard University Press, p. 507
«Обман» на Хелловін у Шотландії вперше зафіксовано в 1895 році. Люди, замаскувавшись, ходили від одного будинку до іншого, несучи ліхтар, зробленими з вирізаної ріпи, та просили, щоб їх нагородили тортами, фруктами та грошима. У Північній Америці випрошування солодощів стало традицією Хелловіну з 1920-х років. Вважають, що звичай прийшов із Шотландії. Найдавніший відомий випадок «обману», коли діти, переодягнені в костюми, йдуть від будинку до будинку за їжею або грошима, зафіксовано у 1911 році в Онтаріо, Канада. Газета в Кінгстоні, Онтаріо, Канада повідомила про дітей, що ходять «обманути» людей по сусідству.Rogers, Nicholas (2002). «Coming Over: Halloween in North America». Halloween: From Pagan Ritual to Party Night. Oxford University Press. p. 76. .
Хоча цей звичай вже давно був дуже популярним серед шотландців та ірландців, звичай говорити «частування чи шкода» прийшов сюди лише недавно. Це дуже поширено в США, Канаді, Великій Британії, Республіці Ірландії, Австралії, Пуерто-Рико, а також у північно-західній та в центральній Мексиці. У Мексиці цю практику називають calaverita (іспанське зменшувальне значення для calavera, що означає «череп»), і замість «частування чи шкода» діти запитують: «¿Me da mi calaverita?» ("Чи можете ви дати мені мій маленький череп? "), де calaverita — це невеликий череп, зроблений із цукру чи шоколаду.
Американська історик і авторка Рут Една Келлі зі штату Массачусетс написала першу книгу про історію свята у США — Книга Хелловіна (1919), а також посилання в розділі «Хелловін в Америці»: "Насолода в забавах на Хелловін полягає у вивченні старих традицій і проведенні шотландської вечірки, використовуючи вірш Бернса Хелловін як орієнтир; або проведення ритуалу душ, як це робили англійці. Коротше кажучи, немає такого звичаю, що колись вшановувався на Хелловін і не був зараз у моді ".Kelley, Ruth Edna Kelley. The Book of Hallowe'en, Boston: Lothrop, Lee and Shepard Co., 1919, chapter 15, p. 127. «Hallowe'en in America .» Келлі жила в Лінні, штат Массачусетс, містечку з 4500 ірландськими, 1900 англійськими та 700 шотландськими іммігрантами у 1920 році.U.S. Census, January 1, 1920, State of Massachusetts, City of Lynn. У своїй книзі Келлі згадує звичаї, які прийшли з усієї Атлантики: «Американці зацікавлювали ними інших і святкують це свято так, як це б відбувалося в його найкращі часи. Усі звичаї Хелловіну у Сполучених Штатах запозичені цілком або адаптовані з тих чи інших країн».
У той час як перша згадка про «обман» у Північній Америці з'явилася в 1911 році, в 1915 році була інша згадка про ритуал жебрацтва на Хелловін, а третя – у Чикаго в 1920 році.Wright, Theo. E., "A Halloween Story, « St. Nicholas, October 1915, p. 1144. Mae McGuire Telford, „What Shall We Do Halloween?“ Ladies Home Journal, October 1920, p. 135.
Найдавніше відоме письмове використання терміна „частування чи шкода“ з'являється в 1927 році з Blackie, Alberta : «Хелловін надав можливість для справжньої розваги. Ніякої шкоди не було заподіяно, окрім як норову тих, хто мав полювати на колеса вагонів, ворота, вагони, бочки, тощо, значна частина яких прикрашала вулицю. Молоді мучителі стояли як біля задніх дверей, так і перед головним входом, вимагаючи чогось їстівного фразою „частування чи шкода“, на яке жителі з радістю відгукувалися та відправляли розбійників веселитися».»'Trick or Treat' Is Demand, « Herald (Lethbridge, Alberta), November 4, 1927, p. 5, dateline Blackie, Alberta, Canada Nov. 3. Тисячі листівок на Хелловін, виготовлені між початком ХХ століття та 1920-ми роками, зазвичай зображають дітей, але не традицію „частування чи шкода“. Редактор колекції з понад 3000 старовинних листівок на Хелловін пише: „Є листівки, в яких згадується звичай випрошування солодощів або демонструються дітям у костюмах біля дверей, але наскільки ми можемо сказати, вони були надруковані пізніше 1920-х років і більш ймовірно навіть 1930-х років. На ранніх листівках зображені діти в різноманітних костюмах, але не традиція випрошування солодощів“.E-mail from Louise and Gary Carpentier, 29 May 2007, editors of Halloween Postcards Catalog (CD-ROM), G & L Postcards.
Здається, що випрошування солодощів не було поширеним серед людей до 1930-х років. Цей термін з'явився в 1932 р. у США Quote: „Trick or treat?“ the youthful mischief-maker will say this evening, probably, as he rings the doorbell of a neighbor.» та вперше був використаний у публікації в 1939 році.Moss, Doris Hudson. «A Victim of the Window-Soaping Brigade?» The American Home, November 1939, p. 48. Moss was a California-based writer.
Поведінка, схожа на випрошування солодощів, частіше асоціювалася з Днем Подяки з 1870 року (незабаром після формалізації цього свята) до 1930-х років. У Нью-Йорку, ритуал Дня подяки, відомий як День Рагамуффіна, залучав дітей одягатись у жебраків і просити частування, що згодом перетворилося на переодягання у більш різноманітні костюми. Посилення ворожнечі до цього звичаю в 1930-х роках врешті призвело до відмови аспектів жебрацтва, а до 1950-х практика цієї традиції зовсім зникла.
Зростання популярності Майже всі вживання терміна «частування чи шкода» до 1940 року походять зі Сполучених Штатів та Канади. Випрошування солодощів розповсюджувалось по всій території США і припинило своє поширення в результаті нормування цукру яке розпочалось в квітні 1942 р. і тривало до червня 1947 р.«One Lump Please» , Time, March 30, 1942. «Decontrolled» , Time, June 23, 1947.