Гайнц Бернард Ламмердінг (; 27 серпня 1905, Дортмунд — 13 січня 1971, Бад-Тельц) — німецький інженер і офіцер, группенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія 18 жовтня 1931 року вступив у СА, 1 листопада — у НСДАП (партійний квиток №722 395).В 1933-34 роках навчався у саперній школі в Клаусдорфі, в березні-квітні 1934 року командував саперною школою СА в Гекстері. З листопада 1934 року — ад'ютант інспектора інженерних частин СА. 1 квітня 1935 року перейшов у СС (посвідчення №247 062) і вступив у частини посилення СС, служив у інженерних частинах: командував взводом, 1-ю ротою, читав лекції в юнкерському училищі СС в Брауншвейзі.

З жовтня 1939 року — командир саперного батальйону. В складі дивізії СС «Мертва голова» відзначився під час Французької кампанії. З 20 грудня 1940 року — начальник штабу своєї дивізії. Учасник боїв на радянсько-німецькому фронті, відзначився у боях в Дем'янському котлі. З 10 серпня 1942 року — командир 5-м гренадерським полком СС «Туле» своєї дивізії і бойової групи «Дас Райх». Учасник окупації південної частини Франції. З 27 квітня по 15 травня 1943 року — командир дивізії СС «Мертва голова» (заміняв Макса Зімона). З 23 жовтня 1943 по 24 липня 1944 із 23 жовтня 1944 по 20 січня 1945 року — командир 2-ї танкової дивізії СС «Дас Райх». З 9 грудня 1943 року — начальник штабу бойової групи «Бах», створеної для боротьби з радянськими партизанами. В листопаді-грудні 1943 року брав участь в антипартизанських операціях під керівництвом Курта фон Готтберга. Під час боїв у Нормандії солдати дивізії знищили майже все населення села Орадур-сюр-Глан. З 20 січня по 21 березня 1945 року — начальник штабу групи армій «Вісла». В квітні 1945 року недовго командував 38-ю моторизованою дивізією СС «Нібелунги».

Після війни заочно засуджений у Франції до страти, проте уряд ФРН відмовився видати Ламмердінга. Ламмердінг став підприємцем, займався будівництвом у Дюссельдорфі.

Звання

Оберштурмфюрер СС (1 травня 1935) Гауптштурмфюрер СС (30 січня 1937) Штурмбаннфюрер СС (19 жовтня 1939) Оберштурмбаннфюрер СС (1 вересня 1941) Штандартенфюрер СС (30 січня 1943) Оберфюрер СС (9 грудня 1943) Бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (20 квітня 1944) Группенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС (січень 1945)

Нагороди

Знак учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931 Спортивний знак СА в сріблі Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі Почесна шпага рейхсфюрера СС Кільце «Мертва голова» Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Залізний хрест 2-го класу (23 травня 1940) 1-го класу (22 червня 1940) Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» 1-го ступеня (10 червня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942) Нагрудний знак «За поранення» в чорному Дем'янський щит Німецький хрест в золоті (24 квітня 1943) Лицарський хрест Залізного хреста (11 травня 1944)

Література

Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.171-173, ISBN 978-5-9955-0081-0 Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 490, ISBN 978-3-938845-17-2