Потелич

Поте́лич (давні назви — Потилич, Телич, Подтелич, Підтелич) — село у Львівському районі Львівської області. Розташоване на річці Телич, між мальовничими пагорбами Розточчя.

Неподалік від села розташований Потелицький заказник.

Історія Перша згадка про Потелич зустрічається в Галицько-Волинському літописі (що входить до складу Іпатіївського Літопису) під 1262 роком, коли в Потеличі зупинявся князь Данило Романович. У 1818 році тут перебував польський археолог Зоріан Ходаковський, який назвав Потелицьке городище «святим городом старих слов'ян — довкола валом обсипаним». Збереглися ще дотепер руїни західної частини валу. У свій час ці оборонні споруди захищали Потелич і старий шлях, що йшов із Белза до Надсяння. У 1498 році місту Потелич було надано Магдебурзьке право. Потелич стає одним із великих економічних центрів. Тут були знамениті гончарні майстерні, фаянсова фабрика, дві гути, броварня, ґуральня, млини, воскобійня і чималий ремісничий промисел — ткацький, кушнірський, шевський, сідлярський, ковальський, боднарський. В результаті нападу татар у 1502 р. місто було частково спалене. У 1569 році Потелич знов зазнав нападу татар. У кінці жовтня 1648 р. і 1655 р. через Потелич проходили селянсько-козацькі війська Богдана Хмельницького.

У 1657 році біля містечка відбулась збройна сутичка між коронними та угорськими військами, у якій загинув, зокрема, брат Еліяша Яна Лонцького Йоахім.W. Majewski. Łącki Eliasz Jan h. Szeliga(?) (zm. 1685) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — Tom XVIII/…, zeszyt 7…. — S. 305.

У 1875 році в Потеличі були три дерев'яні церкви: Святої Трійці, Святого Духа, Різдва Богородиці, — костел Святого Станіслава. В XVII столітті, після перенесення головного торгового шляху, який з'єднував Люблін зі Львовом так, щоб він проходив через Раву-Руську, місто занепало і вже не відновило свого давнього значення.

У XIX ст. Потелич вважався містечком Рава-Руського повіту Королівства Галичини. Містечко мало власну печатку з гербом, відомим ще з XVI століття: у щиті — два перехрещені ключі борідками догори, супроводжувані зверху та знизу двома шестикутними зірками.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними : МоваКількістьВідсотокукраїнська81499.88%вірменська10.12%Усього815100%

Джерела «Галицько-Волинський літопис» про Потелич:

«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описує Потелич:

Опис потелицького війтівства подано в статті про село Війтівщина Яворівського району.

Село належало до Равського повіту. На 01.01.1939 в селі проживало 4060 мешканців, з них 2900 українців-грекокатоликів, 730 українців-римокатоликів, 100 поляків і 330 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 65..

На цвинтарі Потелича перепоховують знайдені рештки німецьких військових, полеглих під час Другої світової війни.

Найважливіші архітектурні пам'ятки

Давньоруське городище. Дерев'яна церква Зіслання Святого Духа (1502 рік) — Збудована гончарями с. Потелич на місці церкви Бориса і Гліба. Ремонтувалась в січні 1936 р. майстром К. Домініковичем: замінено дубові підвалини, замінено перекриття східного об'єму, над яким встановлена барокова нава, відремонтоване піддашшя, а також південні і західні двері. Дерев'яна, трьохзрубна, двохголова з піддашшям на випусках вінців і кронштейнах. Складається з майже квадратного центрального зрубу, до якого приєднуються з заходу — квадратний бабинець, зі сходу — гранений п'ятистінний зруб з невеликими нішами з півночі і півдня. Центральний зруб перекритий шатровим верхом з одним заломом, східний — восьмигранним верхом з ліхтариком і верхівкою, бабинець накритий скатним дахом. Західні і південні двері прикрашені кованими петлями художньої роботи. Ковані решітки вікон виконані під час ремонту 1736 р. В інтер'єрі висотно відкритий простір центрального шатрового верху з одним заломом, східний зруб перекритий зімкнутим зрубним зводом, бабинець — плоскою стелею. На стінах — монументальний живопис 1620—1640 рр., якому було завдано значної шкоди під час ремонту в XVIII ст. В 1970—1972 рр. ансамбль відреставрований (архітектори Б. Я. Кіндзельський, І. Р. Могитич). Тоді ж відреставрований живопис. Дзвіниця Святодухівської церкви (XVII ст.) — розміщена на південний-схід від церкви. Дерев'яна, квадратна в плані, двоярусна, увінчана шатром. В 1936 р. відремонтована Домініковичем. Пам'ятки відносяться до видатних творів галицької школи народної архітектури. Мурована церква Святої Трійці (1936 рік. Архітектор - Олександр Пежанський). Дзвіниця Троїцької церкви (1593 рік) — Дерев'яна, каркасна, квадратна в плані, завершена високою шатровою покрівлею, під якою розміщена ажурна аркада. Низ дзвіниці оперезаний піддашшям великого виносу, який підтримується приставними кронштейнами. Споруда, яка досягає висоти 20 м, відрізняється монументальністю і строгістю архітектурних форм. Належить до видатних пам'яток народної дерев'яної архітектури. Мурований костел Святого Станіслава (1826 рік).

Відомі люди

Народились Григорій Мазурак (* 1987) — майстер української вишивки. Касіян Сакович (1578—1647) — церковний діяч і письменник-полеміст, ректор Київської братської школи, вчитель Адама Киселя. Дарина Туз-Максимець (28 жовтня 1956) — українська журналістка, редактор, генеральний директор видавничого дому «Букрек» у Чернівцях. Богуш Василь Андрійович (09.02.1992 - 22.11.2015) - солдат ЗСУ, загинув в районі с. Кременівка, Маріупольського району, Донецької області. Поховали захисника на кладовищі в с. Потелич. Пиглюк Михайло Романович (17.06.1981—21.03.2022) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році, загинув біля м. Попасна, Сєвєродонецького району, Луганської області. Поховали захисника 17.06.2022 на кладовищі в с. Потелич. Слотвінський Володимир (26.07.1994 - 08.10.2022) - солдат ЗСУ. загинув поблизу сел. Курдюмівка, Бахмутського району, Донецької області. Поховали захисника на кладовищі в с. Потелич. Кулієвич Андрій Андрійович (10.05.1996 - 08.09.2024) - солдат ЗСУ, загинув у районі м. Красногорівка, Покровського району, Донецької області.

Пов'язані з Потеличем Зизаній Стефан (Кукіль-Тустановський)(р. н. невід. — 1600) (чернече ім'я — Сильвестр) — церковний, культурно-освітянський діяч, проповідник, письменник-полеміст, помер тут. Давид бен Шмуел Га-Леві (1587—1667) — один з найвідоміших рабинів Львова, рабин в Потеличі.Majer Bałaban. Dawid ben Samuel Ha-Lewi (lewita) (1587—1667) / Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — S. 461.

Галерея

Примітки

Бібліографія Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — Київ, 1968.  — S. 879—883.

Посилання Галицько-Волинський літопис. За Острозьким (Хлєбниковським) списком Іпатіївський літопис Дерев'яна церква Св. Духа (1502 р.) Колишнє місто Потелич Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4-х томах. — Киев: Будивэльнык, 1983—1986. На Львівщині реставруватимуть найдавнішу дерев’яну церкву