Маге́рів — селище у Львівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Добросинсько-Магерівська сільська громада. Населення становить 1959 осіб.

Історія Згадка про час виникнення поселення, згідно з «Історією міст і сіл Української РСР», за деякими даними належить до кінця XIV століття. Спочатку на річці Білій нібито стояв невеликий хутір, що з часом розрісся до розмірів села, у якому переважало русинське (українське) населення, що займалися землеробством та лісівництвом

Засновником поселення вважається польський шляхтич Ян Магер. У 1591 році поселення отримало статус міста і було підтверджено його назву. 1595 року Магарову надано магдебурзьке право. Першою великою будовою став парафіяльний костел Святої Трійці (1595).

Під час Московсько-польської війни 1654—1667, 11 липня 1657 року, відбулася Битва під Магеровом, у якій військо під проводом Стефана Чарнецького перемогло об'єднану семигородсько-козацьку армію князя Дьордя II Ракоці.

Місто наприкінці XIX століття

«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описує Магерів:

В північно-західній частині Магерова, за річкою Біла, розташований також фільварок Окопи (окремо існує також село Окопи). Ось як його описує «Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських»:

Місто в XX столітті До листопаду 1918 року місто знаходиться у складу Австро-Угорщини. (Королівство Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенцима і Затору). Після закінчення Першої світової війни місто входить у склад ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки) .

З листопада 1918 р. розпочалася війна між Польщею та Західно-Українською Народною Республікою за Львів, а 25 червня 1919 р. Паризька мирна конференція затвердила тимчасову адміністрацію Польщі на території Східної Галичини, Куди ввійшов й Магерів. А 15 березня 1923 р. Рада послів визнала суверенітет Польщі на території Східної Галичини за умови введення Польщею автономного статусу на цій території.

Село належало до Равського повіту. На 01.01.1939 в селі проживало 3090 мешканців, з них 1440 українців-грекокатоликів, 300 українців-римокатоликів — хлібороби, 600 поляків — не хлібороби, 750 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 65. 121..

На 1939 рік, у селі було: 3 млини (1 паровий і 2 водяні), 2 молочарні, підприємство для виготовлення содової води, лісопилка, 4 цегельні, (2 невеличкі по 3-5 робітників та 2 велкі, де працювало по 10— 15 робітників і закладалося на один випал по 20 тис. штук цегли), бетонярня що виробляла черепицю, круги для колодязів і жолоби для водостічних канав.

Після початку другої світової війни (1 вересня 1939 року) в свою чергу збройні сили СРСР перейшли кордон Польщі 17 вересня 1939 р. а 26 вересня 1939 року з'єднання радянського 2-го кавалерійського корпусу увійшли до міста.Бешанов В. Червоний бліцкриг . У 1940—1941 роках та з 1944 до 1959 року містечко було центром Магерівського району. 1959 року територію Магерівського району приєднано до Рава-Руського району.

За спогадами Андрія Кордана, згодом бійця сотні «Залізняка» та зв'язкового командира куреня «Месники» Івана Шпонтака, восени 1941 року в Мегерові в приміщенні, що до початку німецько-радянської війни займали радянські органи НКВС, зорганізовано станицю Української допоміжної поліції у складі 9 осіб, а сам Андрій отримав туди призначення поліцейським:

Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська194599.23%російська110.57%польська20.10%білоруська10.05%вірменська10.05%Усього1960100%

Пам'ятки Костел святої Трійці збудований у 1595 році і перебудований у 1845 році. Храм зруйнували під час першої світової війни. Тоді від нього залишилися лише стіни, як і від барокової дзвіниці, яка стояла на північ від самого костелу. В міжвоєнний період храм був повністю відновлений, споруджено новий дах, зроблено нове завершення у вигляді гострого шпиля, а храмовий комплекс доповнено ще кількома спорудами. Храм був заново освячений. На часі відбудови храму меси проводили у цвинтарній капличці. 1935 року було ще раз перебудовано дах костелу. Після другої світової війни костел перестав відігравати роль культової споруди. Спершу тут діяв склад, а потім почергово виробничі приміщення львівських заводів «Біофізприлад» (виготовлення ялинкових прикрас) та «Полярон» (виготовлення комплектуючих для військової техніки).Із розвідок, виконаних в рамках проекту БФ «Спадщина.UA» «Магічний Магерів» за підтримки Департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА Після 1991 року споруда більше двадцяти років не експлуатувалася та поступово занепадала. У 2005 році костел повернули вірянам у вкрай занедбаному стані, проте, ймовірно, РКЦ довелось відмовитись від храму, оскільки його реставрація вимагала надто великих коштів, а римо-католицька громада Магерова є нечисленною (не більше 10-х вірян). Для відправ їм цілком вистачає цвинтарної каплиці. Костел продовжував руйнуватися. Костел Пресвятої Трійці не внесений у реєстр пам'яток архітектури. У жовтні 2019 року фонд державного майна продав з аукціону старовинний храм. Новим власником споруди став підприємець з Дніпра. Львівська ОДА звернулась до Фонду державного майна щодо призупинення приватизації костелу Пресвятої Трійці у Магерові. Звернення до ФДМ від ЛОДА надішло після того, як жителька Магерова Оксана Кукурдза звернулась до департаменту архітектури та містобудування ЛОДА про внесення костелу до реєстру об'єктів культурної спадщини. Оскільки приватизація пам'яток культурної спадщини в Україні заборонена. Якщо костел внесуть до відповідного переліку, то аукціон можуть скасувати, а покупцю повернути гроші. Свідок історії (пам'ятка природи) В селищі встановлені хрест на честь скасування кріпацтва, скульптуру ведмедя з гербом Магерова, пам'ятний знак льотчику, Герою Радянського Союзу Михайлові Лиховиду. Є могили воїнів УПА і УСС, братська могила радянських воїнів, які загинули під час другої світової вій­ни.

Відомі люди Козакевич Володимир(1870, Магерів — 17 лютого 1940, Львів) — маляр, громадсько-політичний діяч.Р. С. Данчин Козакевич Володимир // Батько української малярки Ольги Козакевич-Дядинюк.

Примітки

Джерела Ю. З. Данилюк, В. І. Дмитрук Магерів // Г. Р. Жарікова, С. Г. Милькус Магерів //

 — S. 895—897.

Посилання

Сайт селища Магерів Облікова картка Велосипедний маршрут «Перлини Магерівського краю».