Відносини Франції та Америки започаткувалися в 16 столітті, незабаром після виявлення Христофором Колумбом Нового світу, і удосконалювались протягом декількох століть.
Ранні зустрічі (XVI століття)
Експедиції за Франциска I
Щоб врівноважити владу Габсбурзької монархії при Карлі V, а особливо її контроль над значними частинами Нового Світу через Корону Іспанії, Франциск I прагнув розвивати контакти з Новим Світом та Азією.
У 1524 році Франциск I допомагав громадянам Ліона у фінансуванні експедиції Джованні да Верраццано в Північну Америку. Верраццано був італійцем на службі французької корони. Метою його експедиції було дослідити землі на північ від Флориди та знайти прохід до Китаю.North America: the historical geography of a changing continent Thomas F. McIlwraith, Edward K. Muller p.39ff Верраццано був першим європейцем після скандинавської колонізації Америки близько 1000 р. н. е., хто досліджував атлантичне узбережжя Північної Америки між Південною та Північною Кароліною та Ньюфаундлендом, включаючи Нью-Йоркську гавань та затоку Наррагансетт у 1524 році: поміж цим, Джон Кабот вже досліджував Лабрадор на північ, а іспанці вже оселили певні частини Флориди. У цій експедиції Верраццано претендував на Ньюфаундленд для французької корони.
У 1531 р. Бертран д'Орнесан, барон де Сен-Бланкард здійснив спробу створити французьку торгову пошту в Пернамбуку, Бразилія.Renaissance Warrior and Patron: The Reign of Francis I by R. J. Knecht p.375
У 1534 році Франциск І відправив Жака Картьє дослідити річку Святого Лаврентія в Квебеку, щоб знайти "деякі острови та землі, де, як кажуть, він повинен знайти велику кількість золота та інші багатства". У 1541 році Франциск І відправив Жана-Франсуа де ла Роке де Роберваль для заселення Канади та поширення там "святої католицької віри".
Ранні колоністи гугенотів
Скоро після цього гугеноти, реформістські релігії яких були в конфлікті з французькою короною, спробували колонізувати Новий Світ для того, щоб знайти новий ґрунт для своєї релігії та оспорити присутність там католиків.
Деякі пірати-гугеноти, такі як Франсуа ле Клер, багаторазово нападали на католицьке судноплавство, здійснюючи набіги на порти Нового Світу. Гугеноти здійснили рейд на острів Гаїті в 1553 році, воюючи там проти іспанської католицької присутності, після чого відбувся набіг на Кубу.Orientalism in early Modern France 2008 Ina Baghdiantz McAbe, p.71ff, Жак де Сорес в 1555 році захопив Гавану.
Перші спроби колонізації були здійснені під час П'єра Річіра та Жана де Лері. Після нетривалого встановлення Антарктичної Франції в Бразилії з 1555 по 1567 роки їм довелося відмовитися від своїх намірів і, нарешті, відступити до Франції, зосереджуючись на місті Ла Рошель для організації опору.Fortress of the soul: violence, metaphysics, and material life by Neil Kamil p.133
Перша французька експедиція до Флориди відбулася в 1562 році, учасниками якої були протестанти, і її очолив Жан Рібо, який дозволив встановити на деякий час Форт Каролайн, названий на честь французького короля Карла IX.Ceremonies of possession in Europe's conquest of the New World, 1492–1640 by Patricia Seed p.48
Ці перші спроби колонізації гугенотів були захвачені католиками після репресій гугенотів у релігійних війнах Франції.
Експансія (XVII століття)
Північна Америка
Наприкінці свого правління Генріх IV почав розглядати можливості відкриття підприємств закордоном, а Америка і Левант були серед цих можливостей. У 1604 р. Французький дослідник Самюель де Шамплен ініціював перше важливе залучення Франції у простір Північної Америки, засновуючи Порт Рояль як перше постійне європейське поселення в Північній Америці на північ від Флориди у 1605 р., та відкриваючи першу постійну французьку установу в Квебеку в 1608 році.
У 1632 році Ісаак де Разіллі долучився за проханням кардинала Рішельє в колонізацію Акадії, заволодівши поселенням в Порт-Роялі (нині Аннаполіс-Роял, Нова Шотландія ) та перетворивши його у французьку колонію. Король надав Разіллі офіційний титул генерал-лейтенанта Нової Франції. Він взяв на себе такі військові завдання, як наказ про взяття під контроль Форт Пентагует в Кастіні (штат Мен) на затоці Пенобскот, який був наданий Франції в попередньому договорі, і повідомлення англійців про те, що вони повинні звільнити всі землі на північ від Пемакіда. Це призвело до відновлення всіх французьких інтересів щодо Акадії.
24 липня 1684 р. Роберт де Ла Саль виїхав з Ла-Рошель (Франція) з метою створення колонії в гирлі штату Міссісіпі, зрештою заснувавши форт Сент-Луїс в Техасі.
Французький колоніальний привід збільшився у 17 столітті, а «підкорення душ» стало невід’ємною частиною конституції Нової Франції, що призвело до розвитку Єзуїтських місій у Північній Америці. Зусилля єзуїтів у Північній Америці були паралельно рівносильними місіям єзуїтів в Китаї з іншого боку світу.
У Франції гугеноти були остаточно розбиті королівськими силами в облозі Ла-Рошель (1627–1628): кардинал Рішельє заблокував місто на 14 місяців, допоки місто не визнало поразку і не втратило свого мера та певні привілеї. Посилення переслідування гугенотів завершилося скасуванням Едиктом Фонтенбло Людовіка XIV у 1685 році. Багато гугенотів емігрували, заснувавши в 1689 році такі міста як Нью-Рошель поблизу сьогоднішнього Нью-Йорка.
Південна Америка
Колонізуюча партія чисельністю 500 осіб та місія чотирьох францисканців були відправлені під патентним листом 1611 року від регента Марії Медічі.The Cambridge history of the native peoples of the Americas p.110Decentring the Renaissance by Germaine Warkentin p.103ff
Колоніальним підприємством щодо створення «Екваторіальної Франції» керували Даніель де ла Туш, Сеур де ла Равардіер та Франсуа де Разіллі. Пізніше форпост стане містом Сан-Луїс. Французи прибули на острів у серпні 1612 року. Одним із завдань місії було налагодження торгівлі бразиллю та тютюном.A new world of animals Miguel de Asúa, Roger French p.148 Коли Франція та Іспанія (включаючи Португалію в Піренейському союзі) стали союзниками завдяки шлюбу Людовіка XIII з Анною Австрійською в 1615 році, підтримка колонії була припинена, а колоністи відмовилися від своїх намірів. Португальцям незабаром вдалося вигнати французів із колонії.
У 1624 році розпочалося поселення уздовж узбережжя Південної Америки на території сучасноїФранцузької Гвіани.
Вест-Індія Французи також почали створювати менші, але вигідніші колонії у Вест-Індії. У 1625 році була заснована колонія в Сент-Кіттсі, яка управлялась разом з англійцями до моменту укладення Утрехтського миру 1713 року, за умовами якого колонія була окупована французами в повному обсязі.
У 1635 році компанія Compagnie des Îles de l'Amérique заснувала колонії в Гваделупі та Мартиніці, а згодом до 1650 року була заснована колонія на Сент-Люсії. Продовольчі плантації цих колоній були побудовані та підтримувані рабами, при цьому постачання рабів залежало від работоргівлі Африки. Місцевий опір корінних народів (індіанців) призвів до вигнання з Карибу у 1660 році.
Найважливіші колоніальні володіння Карибського басейну постали лише до 1664 року, коли на західній половині іспанського острова Гаїті була заснована колонія Сен-Домінго (сучасна Гаїті).
Консолідація та конфлікт (XVIII століття)
Трикутна торгівля
Трикутна торгівля постійно розвивалася і стала надзвичайно процвітаючою, відзначалася інтенсивними обмінами з Новим світом (Нова Франція в Канаді та Антильські острови). Французькі міста Атлантичного узбережжя, головним чином Нант, Ла-Рошель та Бордо, характеризувались значною активністю в трикутній торгівлі з Новим Світом, займаючись работоргівлею з Африкою, торгівлею цукром з плантаціями Антильських островів та торгівлею хутром з Канадою. Це був період приніс багато мистецьких, культурних та архітектурних досягнень для цих міст. У 18 столітті Сен-Домінго став найбагатшою колонією цукру на Карибському басейні.
21 вересня 1711 року в 11-денному бою Корсар Рене Дюге-Труен захопив Ріо-де-Жанейро в битві при Ріо-де-Жанейро з дванадцятьма кораблями та 6 000 чоловік, незважаючи на оборону, що складалася з семи кораблів, п'яти фортів і 12 000 чоловік; він утримував губернатора, очікуючи викуп.The influence of sea power upon history, 1660–1783 Alfred Thayer Mahan p.230 Інвестори цього підприємства подвоїли кількість своїх коштів, а Дюге-Труен отримав підвищення по служб, ставши генеральним лейтенантом де-ла-Марину.
Територіальні конфлікти на Півночі
Північна Америка стала важливим театром конфлікту між Францією та Великою Британією у семирічній війні (1756–1763), відомого як Франко-індіанська війна. Королівські французькі сили об'єдналися з різними корінними американськими силами у франко-індійський союз. Конфлікт, який став четвертою колоніальною війною між народами Франції та Великої Британії, призвів до завоювання Великою Британією Канади. Результат цього став одним із найзначніших подій Другої столітньої війни.
Для компенсації втрати Іспанією, союзницею Франції, Флориди британцям Франція передала свій контроль над французькою Луїзіаною на захід від річки Міссісіпі. Колоніальна присутність Франції на північ від Карибського басейну зводилася до крихітних островів Сен-П'єр і Мікелон, що затверджувало позицію Великої Британії як домінуючої колоніальної влади в Північній Америці.
Східна частина Іспаніоли (сучасна Домініканська Республіка) також на короткий термін потрапила під владу Франції, після того як вона була передана Франції Іспанією в 1795 році.
Американська війна за незалежність
Незабаром Франція знову приєдналася до Північної Америки, цього разу підтримуючи американську революційну війну за незалежність. Франко-американський союз утворився в 1778 р. між Францією за правління Людовика XVI та США під час американської революційної війни. Франція успішно сприяла вигнанню британців із новостворених Сполучених Штатів. 3 вересня 1783 року був підписаний Паризький договір, що визнав американську незалежність і сприяв припиненню бойових дій.
Після того як Французька революція в 1793 р. призвела до війни між Британією (провідним торговим партнером Америки) та Францією (старим союзником, який і зараз ним є), Вашингтон та його кабінет прийняли рішення про політику нейтралітету. У 1795 році Вашингтон підтримав Договір Джея, розроблений міністром фінансів Олександром Гамілтоном, щоб уникнути війни з Британією та заохотити владу над торгівлею. Джефферсоняни жорстоко виступали проти договору, але підтримка Вашингтона виявилася вирішальною, і США та Велика Британія стали характеризуватись дружніми відносинами, що тривали протягом десятиліття. Однак зовнішньополітична суперечка поляризувала партії у своїй країнах, що призвело до створення Першої партійної системи.Samuel Flagg Bemis, Jay's Treaty: A Study in Commerce and Diplomacy (1923)Bradford Perkins, The First Rapprochement: England and the United States, 1795–1805 (1955).
Договір Джея переконував Париж у тому, що США більше не є другом. До 1797 року французи відкрито захопили американські кораблі, що призвело до неоголошеної війни, відомої під назвою Квазі-війна 1798–1799 років. Президент Джон Адамс спробував застосувати дипломатію, проте це не допомогло. У 1798 році французи вимагали від американських дипломатів величезних хабарів, щоб зустрітись з міністром закордонних справ Франції Талейраном, якого американці відмовились визнавати. Джефферсонські республіканці, що підозріло ставились до Адамса, вимагали документації, яку Адамс випустив, використовуючи X, Y і Z як коди для імен французьких дипломатів. Справа XYZ розпалила хвилю націоналістичних настроїв. Конгрес США схвалив план Адамса щодо організації ВМС. Адамс неохоче підписав Акти про дії чужорідних та крамолів як міру воєнного часу. У 1800 році Адамс порвав стосунки з гамільтонським крилом своєї Федералістичної партії і уклав мир з Францією.Alexander De Conde, The quasi-war: the politics and diplomacy of the undeclared war with France 1797–1801 (1996).
XIX століття
Втрата Санто-Домінго