Кератин-асоційовані білки — група білків, які утворюють матрикс волосся ссавців. Це низькомолекулярні білки з високим вмістом сіркиВ. В. Гавриляк, Г. М. Седіло. Порівняльна характеристика кератинів людського волоса та вовняного волокна // Біологія тварин: науково — теоретичний журнал. — 2012. — Том 14, N 1/2. — С. 69-73.
Основу волосини утворюють проміжні філаменти, які складаються з кератинів. Ці філаменти оточені матриксом, складеним переважно кератин-асоційованими білками.
Класифікація Початково ці білки поділяли на високосірчані, дуже високосірчані та багаті на гліцин/тирозин. По мірі відкриття нових представників родини їх було класифіковано за гомологією амінокислотних послідовностей на 23 підродини.
Надалі кількість підродин збільшилася до 27, а потім і до 30.
Зокрема в людини відомо близько 100 генів кератин-асоційованих білків, які мають назву KRTAP, порядковий номер підродини, дефіс та номер гену всередині підродини:
KRTAP1-1 KRTAP1-3 KRTAP1-4 KRTAP1-5 KRTAP2-1 KRTAP2-2 KRTAP2-3 KRTAP2-4 KRTAP3-1 KRTAP3-2 KRTAP3-3 KRTAP4-1 KRTAP4-2 KRTAP4-3 KRTAP4-4 KRTAP4-5 KRTAP4-6 KRTAP4-8 KRTAP4-9 KRTAP4-11 KRTAP4-12 KRTAP5-1 KRTAP5-2 KRTAP5-3 KRTAP5-4 KRTAP5-5 KRTAP5-6 KRTAP5-7 KRTAP5-8 KRTAP5-9 KRTAP5-10 KRTAP5-11 KRTAP6-1 KRTAP6-2 KRTAP7-1 KRTAP8-1 KRTAP9-1 KRTAP9-2 KRTAP9-3 KRTAP9-4 KRTAP9-6 KRTAP9-7 KRTAP9-8 KRTAP9-9 KRTAP10-1 KRTAP10-2 KRTAP10-3 KRTAP10-6 KRTAP10-7 KRTAP10-8 KRTAP10-9 KRTAP10-10 KRTAP10-11 KRTAP10-12 KRTAP11-1 KRTAP12-1 KRTAP12-2 KRTAP12-3 KRTAP12-4 KRTAP13-1 KRTAP13-2 KRTAP13-3 KRTAP13-4 KRTAP15-1 KRTAP16-1 KRTAP17-1 KRTAP19-1 KRTAP19-2 KRTAP19-3 KRTAP19-4 KRTAP19-5 KRTAP19-6 KRTAP19-7 KRTAP19-8 KRTAP20-1 KRTAP20-2 KRTAP20-3 KRTAP21-1 KRTAP21-2 KRTAP21-3 KRTAP22-1 KRTAP22-2 KRTAP23-1 KRTAP24-1 KRTAP25-1 KRTAP26-1 KRTAP27-1 KRTAP29-1 </div> Ці гени розташовані кластерами на 11-й (локуси 11p15.5, 11q13.4), 17-й (17q21.2) та 21-й (21q22.1, and 21q22.3) хромосомах людини.
Еволюція Імовірно, у предків сучасних ссавців існувало різноманіття генів, що кодують кератин-асоційовані білки. Найбільшого різноманіття родина досягла в гризунів. Групи, які втрачали волосяний покрив шкіри (китоподібні, слони, носороги), також мають велику кількість неактивних псевдогенів з цієї родини. Натомість у людини, попри зменшення волосяного покриву, кількість генів родини подібна до їх кількості в інших приматів.
Примітки