Анатолій Євгенович Фау (, місто Саратов, тепер Російська Федерація — , місто Львів) — український радянський діяч, бригадир склодувів, пресувальник Львівського виробничого об'єднання «Кінескоп» Львівської області. Герой Соціалістичної Праці (16.01.1974).
Біографія Народився в родині робітника. У 1943 році закінчив сім класів школи № 36 міста Саратова.
Трудову діяльність розпочав у травні 1943 року учнем токаря Саратовського метизного заводу імені Леніна, потім працював там же токарем 2-го розряду.
У 1946 році разом із родиною переїхав до Львова. Поступив на Львівський завод № 647 учнем автослюсаря. У 1948 році перейшов на Львівський електроламповий завод учнем видувальника скла. Через два роки засвоїв професію і почав працювати самостійно склодувом 4-го розряду.
З березня 1951 року по грудень 1954 року проходив строкову службу в частинах МВС в місті Москві. Після звільнення в запас повернувся до Львова.
У лютому 1955 роки повернувся на своє підприємство, перетворене в Львівський електровакуумний завод, був знову зарахований у склодуви скляного цеху. З 1958 року працював оператором механічного штампування, через два роки засвоїв нову професію — пресувальника склоформуючих машин, працював на пресі «РВМ».
Член КПРС з 1962 року.
У 1964 році завод практично повністю перейшов на випуск кінескопів та отримав нове найменування — Львівський завод кінескопів. Анатолій Фау продовжував працювати пресувальником в цеху № 1, одним з перших в СРСР засвоїв виготовлення суцільноскляних балонів для кінескопів.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1974 року («секретним») Анатолію Фау присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
У 1973 році на заводі почали освоювати власне виробництво боросилікатного скла. Коли виникли проблеми і якість скломаси погіршилася, Анатолій Фау повернувся до старої професії склодува. У 1974 році став бригадиром видувальників скляного цеху № 1.
Надалі працював пресувальником гарячого скла скляного цеху № 1. У 1976 році завод став головним підприємством Львівського виробничого об'єднання «Кінескоп» (до складу якого увійшли Львівський завод кінескопів і завод «Явір»).
З листопада 1981 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Львові.
Помер 1 червня 1987 року. Похований в місті Львові.
Родина Дружина, Марія Михайлівна. Син, Євгеній. Онуки, Дмитро, Анатолій.
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (16.01.1974) орден Леніна (16.01.1974) орден Трудового Червоного Прапора (26.04.1971) медалі Державна премія Української РСР (15.12.1981)
Джерела Фау Анатолий Евгеньевич Диденко А. Рабочее счастье // Отчизны звёзды золотые: Очерки о Героях Советского Союза и Героях Социалистического Труда города Львова. — Львов: Каменяр, 1977. — С. 234—237