Гельмут Фаска (, 8 квітня 1932 року, село Вуежк, Верхня Лужиця, Німеччина — 15 січня 2024) — серболужицький вчений-сорабіст, лінгвіст і славіст. Директор Серболужицького інституту (1990—1992). Один з авторів «Серболужицького лінгвістичного атласу» (Serbski rěčny atlas).
Біографія Народився 8 квітня 1932 року в серболужицькому селі Вуежк. Після Другої світової війни навчався в Чеській гімназії в Варнсдорфі. У 1951 році продовжив навчання у розширеній серболужицькій гімназії в Будишиніе.
З 1953 року вивчав славістику в Лейпцизькому університеті, після закінчення якого продовжив навчання в Московському університеті. З 1958 року працював молодшим науковим співробітником в Інституті серболужицького народознавства (сьогодні — Серболужицький інститут). У 1969 році обраний головою «Верхньолужицької мовної комісії»Hornjoserbska rěčna komsija (HRK) . З 1988 року займався науково-викладацькою діяльністю.
З 1965 по 1996 рік спільно з Гельмутом Єньчем і Фрідо Міхалком займався виданням 15-томного «Серболужицького мовного атласу». У 1981 році у співпраці з Фрідо Міхалком написав академічний твір «Gramatika hornjoserbskeje spisowneje rěče přitomnosće. Morfologija». У 1984 році за свою наукову діяльність удостоєний премії імені Якуба Чишинского. У 1990—1992 роках директор Серболужицького інституту.
Будучи членом Міжнародної слов'янської комісії, брав участь у роботі над «Загальнослов'янським лінгвістичномим атласомі» (General Slavic Linguistic Atlas).
У 2003 році видав підручник верхньолужицької мови «Pućnik po hornjoserbšćinje» (Путівник по верхньолужицькій мові), який став основою стандартного методологічного посібника для викладачів верхнелужицкого мови.
Примітки
Література Ad multos annos, Drogi Panie Profesorze!// Zeszyty Łużyckie, t. 45, Warszawa, 2011
Посилання Бібліографія