У різні часи існували різні номенклатури органічних сполук, що базувались на різних принципах надавання імен. Найвідоміші з них:
тривіальна номенклатура раціональна номенклатура міжнародна номенклатура ІЮПАК
Тривіальна номенклатура Перші назви, які давали органічним сполукам, найчастіше відображали способи добування речовин (наприклад, пірогалол — продукт піролізу галової кислоти), їх відмінні властивості або природне джерело, з якого сполуку вперше було виділено (мурашина кислота, лимонна кислота тощо). Такі назви складають тривіальну номенклатуру.
Раціональна номенклатура Головний принцип раціональної номенклатури полягає в тому, що будь-який член будь-якого ряду розглядається як похідне від родоначальника цього ряду. Наприклад, алкани розгалуженої будови розглядаються як похідні метану, в молекулі якого атоми водню заміщені на радикали:
за основу назви вибирають центральний (метановий) атом вуглецю, який має найбільше замісників. Найчастіше — це третинний або четвертинний атом вуглецю; записують назви замісників (радикалів), сполучених з метановим вуглецем, починаючи з найменшого. Однакові радикали об'єднують префіксами (ди — 2, три — 3, тетра — 4); в кінці назви складного алкану додають слово метан.
Слід відзначити, що для назв складних хімічних структур раціональна номенклатура не придатна.
Міжнародна номенклатура ІЮПАК
Сучасна номенклатура, запропонована IUPAC (Міжнародним Союзом Фундаментальної та Прикладної Хімії). Правила номенклатури органічних сполук описані в Синій книзі IUPAC ().
Див. також Номенклатура Ганча — Відмана
Примітки