Жива природа Антарктиди

Жива природа Антарктиди — це екстремофіли, які пристосовані й адаптовані до сухості, низьких температур і складних умов, які поширені в Антарктиці. Екстремальна погода на внутрішньому материку сильно відрізняється від відносно м'яких умов на Антарктичному півострові і субантарктичних островах, де переважають більш теплі температури та більш рідка вода. Значна частина океану навколо материка покрита морським льодом. Океани є більш стабільним середовищем для життя, як у воді, так і на морському дні.

В Антарктиці відносно мала різноманітність живої природи у порівнянні з великою частиною решти світу. Наземне життя зосереджене в районах біля узбережжя. Летючі птахи гніздяться на більш м'яких берегах півострова та субантарктичних островах. Антарктиду та її острови населяють вісім видів пінгвінів. На цих територіях також проживають сім видів ластоногих. Південний океан навколо Антарктиди є домом для 10 видів китоподібних, багато з яких мігрують. На материку є дуже мало наземних безхребетних, хоча види, які там проживають, мають високу щільність популяції. Висока густота безхребетних також присутня в океані, наприклад, антарктичний криль утворює густі й широко поширені зграї влітку. По всьому континенті також присутні бентальні тваринні спільноти.

На Антарктиді та навколо неї виявлено більше 1000 видів грибів. Більші види присутні на субантарктичних островах, а більшість виявлених видів — наземні. Аналогічно рослини переважають на субантарктичних островах та на західному краю півострова. Однак, деякі мохи та лишайники можна зустріти навіть у сухих районах материка. Навколо Антарктиди є багато водоростей, особливо фітопланктону, який складає основу багатьох харчових мереж Антарктики.

Людська діяльність призвела до того, що інтродуковані види закріпилися в цій місцевості, загрожуючи живій природі материка. Надмірне виловлювання риби і полювання спричинили значне скорочення чисельності багатьох видів. Забруднення, знищення середовища проживання і зміни клімату несуть велику загрозу для навколишнього середовища. Договір про Антарктику — це глобальний договір, спрямований на збереження Антарктики для наукових досліджень; рекомендації цього договору застосовуються щодо регулювання антропогенного впливу в Антарктиці.

Екологічні умови

Приблизно 98% материкової Антарктиди покрито льодом — до 4,7 км (2,9 миль) в товщину. Крижані пустелі Антарктиди мають надзвичайно низькі температури, високу сонячну радіацію і надзвичайну сухість. Будь-які опади зазвичай випадають у формі снігу і утворюють смугу на відстані приблизно 300 км (186 миль) від узбережжя. Деякі райони щорічно отримують не менше 50 мм опадів. Найхолодніша температура, зареєстрована на Землі, склала на станції Восток на полярному плато. Організми, які виживають на Антарктиді, часто є екстремофілами.

Суха внутрішня частина континенту кліматично відрізняється від західного Антарктичного півострова і субантарктичних островів. Півострів і острови набагато придатніші для життя; деякі райони півострова можуть отримувати 900 мм (35,4 дюймів) опадів за рік, включаючи дощі; північний півострів є єдиною областю на материку, де температура влітку може сягнути вище . Субантарктичні острови мають більш м’яку температуру і більше води, тому вони сприятливіші для життя.

Амплітуда температури поверхні Південного океану — дуже низька, від до . Влітку морський лід охоплює 4 000 000 км2 (1 500 000 кв. миль) океану. Континентальний шельф, що оточує материк, становить від 60 км (37 миль) до 240 км (149 миль) в ширину. Глибина морського дна в цій області коливається від 50 м (164 футів) до 800 м (2 625 футів) і сягає у середньому 500 м (1 640 футів). Після шельфу континентальний схил опускається до абісальної рівнини від 3 500 м (11 483 футів) до 5 000 м (16 404 футів) у глибину. У всіх цих районах 90% морського дна складається із м'яких опадів, таких як пісок, грязь і гравій.

Тварини

Як в Антарктиці, так і в Арктиці зустрічається щонайменше 235 морських видів, починаючи від великих за розмірами китів і птахів і закінчуючи дрібними морськими равликами, морськими огірками та глинобитними червами. Великі тварини часто мігрують між двома полюсами, а більш дрібні тварини поширюються підводними течіями. Антарктичні тварини адаптувались до зменшення тепла, часто розвинувши теплі вітрозахисні шуби та шари жиру.

У холодних пустелях Антарктиди — найменш різноманітна фауна світу. Наземні хребетні переважають на субантарктичних островах, проте, у невеликій кількості. Антарктида, включаючи субантарктичні острови, не має природних наземних ссавців, плазунів або земноводних. Однак, людська діяльність призвела до впровадження в деяких районах інтродукованих видів, таких як щурів, мишей, курей, кролів, котів, свиней, овець, великої рогатої худоби, оленів та різних риб. Також були завезені й безхребетні види, наприклад, жуки.

Бентові популяції морського дна — різноманітні й щільні, на виявлено до 155 000 видів тварин. Оскільки довкілля морського дна дуже схоже на антарктичне, сотні видів тварин можна знайти всюди навколо материка, що є унікальним широким поширенням для такої великої популяції. У цьому середовищі існування поширений полярний та глибоководний гігантизм, де безхребетні значно переважають популяцію своїх тепловодних родичів. Вважається, що ці два подібні типи гігантизму спричинені холодною водою, яка може містити високий вміст кисню в поєднанні з низькою швидкістю обміну речовин («повільне життя») тварин, що живуть у таких холодних умовах.

Птахи

Скелясті береги материкової Антарктиди та її острови щовесни забезпечують місце для гніздування для понад 100 мільйонів птахів. До цих птахів належать, наприклад, альбатроси, буревісники, поморники, чайки і крячкові. Комахоїдний птах Anthus antarcticus є ендемічним видом для Південної Джорджії і деяких малих прилеглих островів. Такі види качок як Anas georgica georgica і Anas eatoni населяють Південну Джорджію, Кергелен і Крозе.

Майже всі пінгвіни знаходяться у Південній півкулі (єдиний виняток — екваторіальний пінгвін галапагоський), їхня найбільша концентрація — на Антарктиді та навколо неї. Чотири з вісімнадцяти видів пінгвінів живуть і розмножуються на материку та на прилеглих островах. Ще чотири види живуть на субантарктичних островах. Імператорські пінгвіни мають чотири шари пір'я, які покривають один одного і зберігають пінгвінів у теплі. Вони єдині антарктичні тварини, які розмножуються зимою.

Риби Порівняно з іншими великими океанами, у Південному океані мало видів риб, присутні тільки кілька родин. Найбільш багата на види родина — родина ліпарисових (Liparidae), за ними йдуть родина нототенієвих (Nototheniidae) і родина бельдюгових (Zoarcidae). Разом ліпарисові, бельдюгові і нототенієвидні (які включають рибу-тріску і кілька інших родин) належать до майже із більш ніж 320 видів риб, які описані в Південному океані. Десятки неописаних видів також зустрічаються у регіоні, особливо серед родини ліпарисових. Якщо підрахувати види риб антарктичного континентального шельфу і верхнього схилу, то тут існує понад 220 видів, а нототенієвидні переважають як за кількістю видів (понад 100), так і за біомасою (понад 90%). Равлики і водорості Південного океану, як правило, проживають у глибоких водах, тоді як білокрівкові також поширені в мілких водах. Окрім відносно багатих на види родин, у регіоні проживають ще декілька видів з інших родин: міксини (Myxinidae), міногові (Petromyzontidae), ромбові скати (Rajidae), карапусові (Carapidae), морські тріски (Moridae), тріски вугра (Muraenolepididae), тріскові (Gadidae), Congiopodidae, Bathylutichthyidae, трьохперкові (Tripterygiidae) та Achiropsettidae. Серед риб, виявлених на південь від Антарктичної конвергенції, майже 90% видів є ендемічними для регіону.

Білокрівкові

Родина нототенієвих (Nototheniidae), як і кілька інших сімей, входять до підряду нототенієвидні; в сукупності їх іноді називають білокрівкові. У підряді є багато видів риб із білками антифризу в крові й тканинах, що дозволяє їм жити у воді з температурою біля або трохи нижче . Білки антифризу присутні також у равликів і водоростях Південного океану.

Є два види білокрівкових із роду Dissostichus: антарктичний кликач (D. mawsoni) і патагонський кликач (D. eleginoides), які на сьогодні є найбільшими рибами Південного океану. Ці два види мешкають на морському дні, починаючи від відносно мілкої води до глибини 3 000 м (9 800 футів), і можуть вирости приблизно до 2 м (6,6 футів) у довжину, досягнувши ваги 100 кг (220 фунтів) і проживши до 45 років. Антарктичний кликач живе близько до материка Антарктиди, тоді як патагонський кликач живе у відносно тепліших субантарктичних водах. Кликачів ловлять на комерційній основі, тому незаконне рибальство зменшило популяцію цих риб.

Ще одна численна група білокрівкових — рід Notothenia, який, як і антарктичний кликач, має у своїх тілах антифриз.

Незвичайним видом білокрівкових є сріблянка антарктична (Pleuragramma antarcticum), яка є єдиною справжньою пелагічною рибою у водах поблизу Антарктиди.

Ссавці

В Антарктиці мешкають сім видів ластоногих. Найбільший із них — морський слон (Mirounga leonina), який може набрати вагу до 4000 кг (8 818 фунтів), а самка найменшого виду Arctocephalus gazella — всього 150 кг (331 фунтів). Ці два види живуть на північ від морського льоду і розмножуються у гаремах на пляжах. Інші чотири види можуть жити на морському льоду. Тюлень-крабоїд (Lobodon carcinophagus) і тюлень Ведделла (Leptonychotes weddellii) утворюють гніздові колонії, а морський леопард (Hydrurga leptonyx) і тюлень Росса (Ommatophoca rossii) живуть відокремленим життям. Хоча ці види полюють під водою, вони розмножуються на суші або на льоду, де проводять багато часу, оскільки у них немає наземних хижаків.

Вважається, що чотири види, які населяють морський лід, становлять 50% всієї біомаси світових тюленів. Тюлені-крабоїди налічують близько 15 мільйонів ссавців, тому вони належать до найчисленніших великих тварин на планеті. Новозеландський морський лев (Phocarctos kukereri) — один з найрідкісніших і локалізованих ластоногих — розмножується майже виключно на субантарктичних Оклендських островах, хоча історично він мав ширший ареал. З-поміж усіх постійних мешканців-ссавців, тюлені Ведделла живуть найпівденніше.

У Південному океані зустрічаються 10 видів китоподібних: шість видів вусатих китів і чотири види зубастих китів. Найбільший з них — синій кит (Balaenoptera musculus) — виростає до 24 м (79 футів) у довжину, вагою до 84 тонн. Багато з цих видів мігруюють і подорожують до тропічних вод під час антарктичної зими. Косатки, навпаки, не мігрують, проте, регулярно плавають у тепліші води, можливо, щоб зняти стрес, який їхній шкірі спричиняє температура.

Сухоземні безхребетні

Популяція більшості наземних безхребетних знаходиться на субантарктичних островах. Хоча в загальному є дуже мало видів, а ті, що населяють Антарктиду, мають високу щільність популяції. У більш екстремальних районах материка, таких як холодні пустелі, харчові мережі іноді налічують три види нематодів, лише один з яких є хижаком. Багато безхребетних на субантарктичних островах можуть жити при низьких температурах без замерзання, тоді як ті види, що проживають на материку, можуть вижити і після замерзання.

Серед наземних видів членистоногих більшість складають кліщі та колемболи, хоча можна зустріти різних павуків, жуків та мух. На можна зустріти кілька тисяч особин різних видів кліщів та колемболи. Жуки та мухи — це найбагатші на види групи комах на островах. Комахи відіграють важливу роль у переробці мертвих рослинних матеріалів.

На материку Антарктиди немає макро-членистоногих. Мікро-членистоногі поширені на ділянках із рослинністю і поживними речовинами, що зумовлено наявністю хребетних тварин і рідкої води. Belgica antarctica — безкрилий комар — єдина справжня комаха, знайдена на материку і найбільша наземна тварина материка. Розміри коливаються від 2 до 6 мм (0,08-0,24 in).