Адольф Акс (; 23 червня 1906, Мускрон — 6 лютого 1983, Вісбаден) — німецький офіцер, оберфюрер військ СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія 29 січня 1930 року вступив у СС (посвідчення № 3 848), 1 грудня — в НСДАП (партійний квиток № 378 043). У 1939 році зарахований до військ СС. З вересня 1939 року — командир протитанкового дивізіону дивізії посилення СС. Учасник Французької кампанії. З 1 грудня 1940 року — командир 3-го батальйону 11-го піхотного полку СС. Брав участь в боях на радянсько-німецькому фронті. У грудні 1941-березні 1942 року перебував у шпиталі в Берліні. У березні 1943 року призначений командиром навчального запасного протитанкового дивізіону СС, розгорнутого в Бельгії. З 18 лютого 1942 року — начальник оперативного відділу, з 9 листопада 1943 року — начальник штабу командувача військами СС в Нідерландах. З листопада 1944 року — начальник оперативного штабу «Східне узбережжя» (Мекленбург). 15 січня 1945 року переведений в діючу армію і призначений начальником штабу 16-го корпусу СС. З 26 січня по 15 лютого 1945 року — командир 15-ї гренадерської дивізії військ СС (латиської № 1). З 17 лютого 1945 року — командир 32-ї добровольчої гренадерської дивізії СС «30 січня». 15 березня Аксу було доручено керівництво створенням навчальних курсів СС в Бад-Вісзе. В травні здався американцям.

Звання

Анвертер СС (29 жовтня 1930) Манн СС (1 лютого 1931) Труппфюрер СС (20 листопада 1931) Штурмфюрер СС (27 січня 1932) Оберштурмфюрер СС (9 листопада 1933) Гауптштурмфюрер СС (9 листопада 1936) Штурмбаннфюрер військ СС (25 травня 1940) Оберштурмбаннфюрер військ СС (9 листопада 1942) Штандартенфюрер військ СС (22 листопада 1943) Оберфюрер військ СС (21 грудня 1944)

Нагороди

Знак учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931 Почесний кут старих бійців Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в бронзі Спортивний знак СА в бронзі Почесна шпага рейхсфюрера СС Кільце «Мертва голова» Йольський свічник Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (20 квітня 1939) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» (1 червня 1939) Залізний хрест 2-го класу (27 травня 1940) 1-го класу (24 липня 1940) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (17 листопада 1942) Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (1942) 1-го класу з мечами (30 січня 1944) Нагрудний знак ближнього бою в сріблі (15 липня 1943) Лицарський хрест Залізного хреста (9 травня 1945)

Література

Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.222-223, ISBN 978-5-9955-0081-0 E.G. Krätschmer: Die Ritterkreuzträger der Waffen-SS, Plesse Verlag, Göttingen 1955 Walther-Peer Fellgiebel: Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945, Podzun-Pallas Verlag, Friedburg 2000, ISBN 3-7909-0284-5

Примітки