Едуарду Шівамбо Мондлане (; , Манжаказе, провінція Газа, Португальська Східна Африка — , Дар-ес-Салам, Танзанія) — мозамбіцький діяч національно-визвольного руху, один із засновників Фронту національного звільнення Мозамбіку (ФРЕЛІМО).

Загинув унаслідок замаху кілька років перед проголошенням незалежности Мозамбіку. День його смерти (3 лютого) офіційно затверджений як державний вихідний — «День мозамбіцьких героїв».

Біографія Був четвертим з 16 синів вождя племені тсонга. При народженні отримав африканське ім'я Шівамбо. До 12 років працював стадником. Навчався в місіонерській школі, де виявив успіхи у навчанні. Питання про те, чи слід Шівамбо продовжувати навчання, вирішувала рада старійшин села. Не маючи можливості отримати освіту у Мозамбіку і висланий з ПАР після встановлення там режиму апартеїду, Мондлане набчається у Лісабонському університеті, а відтак переводиться на навчання в США. У ПАР він познайомився з активістами руху проти апартеїду Нельсоном Манделою і Рутом Фєрстом, а в Лісабоні — з представниками інших португальських колоній Амілкаром Кабралом і Агоштінью Нету. Вивчав антропологію, захистив докторскую дисертацію по соціології у Північно-Західному університеті, штат Іллінойс. Одружився з білою американкою Джанет Рей Джонсон; цей факт служив предметом нападок його політичних супротивників у ФРЕЛІМО. Деякий час працював у ООН, потім — у Сиракузькому університеті.

Політична діяльність Під час його роботи в ООН португальський міністр у справах заморських територій пропонував йому посаду в колоніальної адміністрації в Мозамбіку, але Мондлане обрав протилежний шлях. Молодий американський соціолог Іммануїл Валлерстайн познайомив його з президентом Танзанії Джуліусом Ньєрере, котрий порадив Мондлані їхати в табори біженців з Мозамбіку в Танзанії і організовувати їх для антиколоніальної боротьби. У 1962 році обраний президентом ФРЕЛІМО, в якому вів лінію на соціалістичну орієнтацію. У той же час піддавався звинуваченнями з сторони лівих за нібито проамериканську політику. Марселіну душ Сантуш говорив радянським представникам «Ми з самого початку вирішили: нехай Мондлане буде у главі руху… Потім можна буде замінити Мондлане» Виступав за «панафриканський нейтралітет у холодній війні». Створив штаб-квартиру руху у Дар-ес-Саламі (Танзанія). У 1964 році ФРЕЛІМО почав партизанську війну з португальськими військами. Мав тертя з лідерами Куби. Фідель Кастро згодом так сказав про це в бесіді з керівництвом НДР: «Між нами і ФРЕЛІМО були розбіжності, ще в ті часи, коли ФРЕЛІМО був у Танзанії і у Че Гевари там була розмова з Мондлане. У той час Мондлане не погодився з Че і сказав про це публічно. Після цього статті проти Мондлане були опубліковані на Кубі».

ФРЕЛІМО отримувало допомогу з КНР, у той же час приватно Мондлане критикував політику Пекіну. Як пише Володимир Генадійович Шубін у книзі «Гаряча „Холодна війна“: Південь Африки (1960—1990 рр.)»: «Інтелектуалу Мондлане було важко змиритися з ексцесами „великої пролетарської, культурної революції“».

Загибель У 1969 році Мондлане загинув у результаті замаху — у штаб-квартирі в Дар-ес-Саламе вибухнула бомба, вкладена в посилку з тритомникім Плеханова. У 1974 році Урія Сіманго, один з лідерів ФРЕЛІМО, був поміщений у тюрму, де зізнався в причетності до вбивства Мондлане.Лекция Георгия Дерлугьяна: Из африканских партизан — в миллионеры // Русская планета Достовірність цих визнань сумнівна. Справжнім організатором вбивства Мондлане вважається агент сумнозвісної португальської політичної поліції ПІДЕ Казимиру Монтейру.

Пам'ять У сучасному Мозамбіку Мондлане став культовою фігурою, «Батьком незалежности»: його іменем названі університет, а також одна з найвищих нагород Мозамбіку — орден Едуарду Мондлане. До ідей Мондлане апелюють лідери як правлячої партій ФРЕЛІМО, так і опозиція — РЕНАМО.

Примітки

Посилання Кевін Окот. Краще отрута (2023)