Чагри-бек (*бл. 989–1059/1060) — 1-й малік (правитель) огузів в Хорасані в 1040—1060 роках.
Життєпис Походив з роду Сельджукидів. Син Мікаїл-бека, вождя огузького племені киників. Народився близько 989 року, отримавши ім'я Чагри (Малий сокіл). Після прийняття ісламу став зватися Дауд. У 1009 році загинув батько. До 15 років разом з братом Тогрулом виховувався у свого діда Сельджука.
У 1020-х роках під орудою свого стрийка Арслана перебував на службі Алі Тегіна Караханіда, що захопив владу в Мавераннахрі. У 1032 році після загибелі Арслана разом з братом Тогрулом, номінально підкоряючи стрийкові Мусі-ябгу, фактично очолили племена огузів.
У 1035 році Чагри спільно з Тогрулом і Мусою рушили до Хорасану, де стикнулися з газневідським султаном Масудом I. Чагри разом з Тогрулом очолили війська у битві біля Наси, де було завдано поразки ворогові. У 1037 році Чагри і Тогрул знову атакували Хорасан. Перший зайняв важливе місто Мерв. Протягом 1038—1039 років з братом боровся за Хорасан.
У 1040 році в битві при Данданакані Чагри і Тогрул завдали ворогові цілковитої поразки. Після цього Чагри отримав від багдадського халіфа титул маліка. Разом зі стрийком Мусою рушив на Балх і Герат, які невдовзі завоював.
Було розділено напрямки діяльності: Тогрул, що став султаном, діяв у західному напрямку, а Чагри — у східному. Фактично Чагри був співправителем брата. 1042 році скористався боротьбою за владу в Хорезмі для його підкорення. У битві біля Кяту завдав поразки Шахмеліку Барані, який втік на південь. Чагри після цього приєднав Хорезм до своїм володінь.
Протягом 1043—1044 років підкорив Тохаристан. У 1044 році після поразки Маудуді, султан Газні, змушений був визнати завоювання Чагри. Договір було закріплено шлюбом. У 1048 році Чагри зайняв Керман, значно розширивши межі держави на південь. Завершив завоювання Керману його син Кавурд.
З 1050 року поновилися війни з Ганевідським султанатом. У 1053 році намагався скористатися боротьбою за трон султана, з метою захоплення Газні. Проте атака Чагри була відбита. Натомість сам Чагри відбив напад султана Фаррухзада на Тохаристан. У 1056 році Чагри-бек зайняв Сістан. Того ж року видав доньку заміж за халіфа Аль-Каїма. 1058 року було укладено мир з султаном Газні, за яким володінням Чагри-бека було визнано Хорасан, Тохаристан і Сістан.
Потім брав участь у поході на візантійські володіння Ані й Васпуракан. 1059 року придушив повстання брата Ібрагіма Інала. Чагри помер у 1059 або 1060 році у Серахсі. Новим правителем Хорасану став його син Алп-Арслан.
Родина Алп-Арслан (1029—1072), султан Великих Сельджуків Кавурд-бек (д/н—1073), султан Керману Арслан-хатун Хадіджа, дружина багдадського халіфа Аль-Каїма донька, дружина Маудуді, султана Газні
Джерела C.E. Bosworth, The Cambridge History of Iran. The Political and Dynastic History of the Iranian World, Vol. 5, ed. J. A. Boyle, (Cambridge University Press, 1968), 48. Arthur Koestler: The thirteenth Tribe (translated by Belkıs Çorakçı), Say, İstanbul, 1984, p.164 'Izz al-D in Ibn al-Athir, The Annals of the Saljuq Turks, transl. D.S. Richards, ed. Carole Hillenbrand, (Routledge, 2002), 302.