Микола Іванович Мірошниче́нко ( 25 травня 1934, Криловська) — російський радянський письменник, драматург.
Біографія Народився 25 травня 1934 року в станиці Криловській (тепер Криловський район Краснодарського краю). 1964 року закінчив Всесоюзний юридичний інститут.
У 1962—1965 роках — заступник завідувача відділу пропаганди ЦК ВЛКСМ; у 1966—1968 роках — відповідальний секретар, у 1968—1972 роках заступник головного редактора журналу «Молодая гвардия», з 1972 року заступник головного редактора журналу «Театр».
Творчість Друкуватися почав 1957 року. Автор:
повістей з життя України: «Таращанские зори» (1963); «Когда отзвенел малиновый звон» (1966, у співавторстві); «Исповедь усопшего монаха» (1970); роману «Человек, сын человеческий» (1971); п’єс: «Берегите белую птицу» (1973); «Жизнелюб» (1974); «Третье поколение» (1977); «Непоклонов» (1977); «Мгновение над пропастью» (1978); «Андрей Колобов» (1978); «Искушение» (1980); «Целина» (1981); «Возрождение» (1981; за книгою Л. І. Брежнєва). </div> Відзнаки Ленінська премія; Заслужений діяч мистецтв Абхазької АРСР (з 1981 року); Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1982 рік; разом з В. Терентьєвим (режисером-постановником), О. Кривошеїним (художником), А. Гончаром (виконавцем ролі Автора й першого секретаря обкому партії) за виставу «Відродження» («Возрождение») за однойменною книгою Л. І. Брежнєва в Одеському російському драматичному театрі імені А. В. Іванова.
Література