Leck mich im Arsch (Laßt froh uns sein, Лизни мене в дупу) — канон для 6 голосів сі-бемоль мажор K. 231/382c, один із шести канонів, написаних Моцартом в 1782 році у ВідніEisen, Grove Dictionary of Music and Musicians online, Subscription. Призначався для виконання на шість голосів з товаришами на дружніх вечірках, опублікований після смерті Моцарта його вдовою.
Перший рядок тексту канону, Leck mich im Arsch — «Лизни мене в дупу» — вульгаризм, ймовірно, вперше з'явився в німецькій літературі в драмі Гете Гец фон Берліхінген, опублікованій в 1773 р.; цими словами Гец відповідає посланцю імператора.
Видавці Брайткопф і Хартель, яким вдова Моцарта передала рукописи канонів у 1799 р. опублікували канон під пом'якшеною назвою Laßt froh uns sein («Радіймо!»).
Літературним перекладом назви канону буде: «поцілуй мене в дупу».
Слова
Leck mich im Arsch!У сучасній німецькій мові сьогодні вживається форма Leck mich am Arsch — см. Goetzzitat // DUDEN Lasst uns froh sein! Murren ist vergebens! Knurren, Brummen ist vergebens, ist das wahre Kreuz des Lebens. Drum lasst uns froh und fröhlich sein!
Переклад:
Лизни мене в дупу! Будьмо щасливі! Бурчання марно! Гарчання, гул — дарма, Це — справжній хрест життя. Так давайте будемо радісні й щасливі!
Слова і ноти
NMA III/10: Kanons, Edition (Dunning, 1974) // mozarteum.at Виконання. Chorus Viennensis, Uwe Christian Harrer
Примітки