Миросла́в Дми́трович Ірча́н (справжнє ім'я Андрі́й Дми́трович Баб'ю́к; ін. псевдоніми – Абба, Б'юк, І.Мірко, Юрко Ропша, Усусус; 14 липня 1897, П'ядики, нині Коломийського району Івано-Франківської області — 3 листопада 1937, урочище Сандормох) — український поет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець, журналіст, історик, видавець доби розстріляного відродження. Автор низки статей про творчість Василя Стефаника, Володимира Сосюри, Івана Кулика, Василя Бобинського та ін.

Головний редактор журналу "Західна Україна". Під час Першої світової війни служив у австрійській армії та пішов добровольцем до Легіону українських січових стрільців, де дослужився до звання підхорунжого. Після початку польсько-української війни, продовжив службу у лавах УГА. Після укладання миру між січовими стрільцями та більшовика, служив у лавах 1-ї галицької бригади ЧУГА, де самого її розпаду, де дослужився до політпрапорщика. Після утворення СРСР впродовж 1920-х років був членом трьох комуністичних партії (КП(б)У, КПСГ та КП Канади). З 1921 по 1922 року працював лектором у школі червоних старшин, та був одним із редакторів журналу "Галицький комуніст".

У жовтні 1923 року він виїхав до Канади, друкувався в місцевій українській пресі, редагував масові українські журнали "Робітниця" і "Світ молоді", був секретарем заокеанської філії Спілки пролетарських письменників "Гарт". 1929 повернувся в Україну, очолив у Харкові літературну організацію "Західня Україна", редагував однойменний часопис та журнал "Сільський театр".

Життєпис Андрій Баб'юк народився 14 липня 1897 року в селі П'ядики Коломийського повіту (нині Коломийського району) в Галичині в бідній селянській родині Дмитра Баб'юка. Був третьою дитиною в родині. Закінчив сільську школу, потім 6 класів Коломийської гімназії, 1914 року — вчительську семінарію у Львові.

Під час Першої світової війни служив підхорунжим у Легіоні Січових Стрільців у складі австро-угорської армії, був редактором газети «Стрілець». 1919 року в Кам'янці-Подільському в бібліотеці «Стрільця» видав свої враження очевидця «Махно і махновці».

У лютому 1920 року разом із Першою Галицькою бригадою УСС перейшов на бік Червоної армії. Член КП(б)У (1920). До кінця війни був на фронті як голова редакційної колегії і комісар агітпоїзда, редагував газету для галицького селянства «Більшовик».

Після закінчення громадянської війни Ірчан оселився в Києві і впродовж двох років (1921—1922) працював лектором у школі червоних старшин, одним з редакторів журналу «Галицький комуніст», активно друкувався в пресі. В Києві Ірчан познайомився зі своєю дружиною Зденкою та одружився з нею. Вона була дочкою чеського лікаря, і коли її батьки повернулися до Праги в 1922 році, молода пара поїхала за ними. У Празі Ірчан вступив до Карлового університету і брав участь в українській студентській діяльності. На той час він був добре відомий як письменник і продовжував публікувати статті та оповідання, деякі з яких були надруковані в Північній Америці.

У жовтні 1923 року виїхав до Канади, друкувався в місцевій українській пресі, редагував масові українські журнали «Робітниця» і «Світ молоді», був секретарем заокеанської філії Спілки пролетарських письменників «Гарт».

1929 року вирішує повернутися в радянську Україну. 21 травня, після товариської вечірки в Українському робітничому домі у Вінніпезі, вирушає в дорогу до Нью-Йорка, де 1 червня сідає на пароплав.

Улітку 1932 року повернувся до Харкова, очолював літературну організацію «Західна Україна».

Загибель Мирослава Ірчана заарештували 28 грудня 1933 року в приміщенні ЦК КП(б)У після тривалої розмови з Павлом Постишевим. Звинувачений у приналежності до націоналістичної української контрреволюційної організації. 28 березня 1934 року судова «трійка» і Колегія ГПУ засудили письменника на 10 років концтаборів.

Покарання відбував у виправно-трудових таборах на терені Карелії (Сегежа) та в Соловецькій тюрмі. Тут разом із Лесем Курбасом брав участь у роботі над виставами «Весілля Кречинського» Олександра Сухово-Кобиліна, «Аристократи» Миколи Погодіна, «Інтервенція» Льва Славіна, «Учень диявола» Бернарда Шоу та ін.

9 жовтня 1937 року «трійка» УНКВС Ленінградської області засудила Ірчана до найвищої кари в сфабрикованій справі на 134 «українських буржуазних націоналістів», які нібито створили на Соловках контрреволюційну організацію «Всеукраїнський центральний блок» і підлягали розстрілу (справа № 103010-37 р.). Вирок виконано 3 листопада 1937 року.

Твори Ірчана було заборонено видавати, а вже видрукувані вилучено з бібліотек.

Мирослава Ірчана реабілітовано посмертно 3 квітня 1956 року.

Родина

Дружина — Ірчан Зіна Францівна

Донька — Ірчан Майя Ярославівна

Творчість Із 7 років став складати пісні. Дебютував оповіданням «Зустріч» у віденській газеті «Свобода» від 30 жовтня 1914 року. Перша збірка новел «Сміх Нірвани» вийшла у Львові 1918 року, підписана справжнім ім'ям автора.

Автор п'єс «Бунтар» (1921), «Безробітні» (1922), «Дванадцять», «Родина щіткарів» (обидві — 1923), «Бувші люди» (1925), «Малі ковалі», «Підземна Галичина» (обидві — 1926), «Радій» («Отрута», 1928), «Плацдарм» (1931). Автор фейлетону «Кам'янецька неділя (Вражіння)» — опубліковано 11 вересня 1921 року в газеті «Червона правда» (Кам'янець-Подільський).

Видання Сміх Нірвани. — Львів, 1918. Махно і махновці: Враження очевидця. — Кам'янець-Подільський, 1919. — 32 с. — (Бібліотека «Стрільця», № 8). Бунтар.  . — Нью-Йорк—Львів—Київ, 1922. Безробітні . — Вінніпег, 1923. Дванадцять . — Київ, 1930. В бурянах . — Торонто (Канада), 1925. Десять років тому… . — Харків, 1930. Їх біль. — Вінніпег, 1923. Нежданий гість. — Вінніпег, 1923. Підземна Галичина.   — Київ—Харків, 1930. Радій.  — Одеса, 1929. Родина щіткарів.  — Вінніпег, 1925. Скупар.  — Вінніпег, 1928. Трагедія Першого травня.  . — Нью-Йорк, 1923. Фільми революції.  . — Нью-Йорк—Берлін, 1923. Карпатська ніч.  . — Вінніпег, 1924.

Цікаві факти Псевдонім письменника, за однією з версій, походить від імені доньки священника з села Пістинь Ірини Арсенич, у яку той був закоханий.

Вшанування В Україні на честь письменника відкрито два пам’ятники – у рідному селі П’ядики та в Коломиї. Також на його батьківщині працює літературний музей імені Мирослава Ірчана.

Див. також Літературний музей імені Мирослава Ірчана Літературні твори Мирослава Ірчана Список Сандармоху

Примітки

Джерела Герасимова Г. П. Ірчан Мирослав //  — С. 535—536.

Література

Довгалюк П. М., Ткачук М. П. Ірчан Мирослав //  — С. 335. Доленґо Михайло Ірчанова проза // Критика. — 1930. — № 12. — С. 33–45. Зленко Г. Ірчан Мирослав //  — С. 277. Качкан В. А., Качкан О. В. Невичерпний атом: до пізнання Мирослава Ірчана // Нев'януча галузка калини: Українські літератори, вчені, громадські діячі — в діаспорі. — К., 2011. — С. 225–243. Кравчук Петро Літературна і громадська діяльність М.Ірчана в Канаді // Вітчизна. — 1957. — № 6. — С. 188–194. Кравчук П. І., Власенко В. П. Мирослав Ірчан. Життя і творчість. — К.: Радянський письменник, 1960. — 292 с. Krawchuk, Peter. The Unforgettable Myroslav Irchan. Translated by Mary Skrypnyk. Kobzar Publishing Company Ltd., Edmonton, Alberta 1998. Криволінська О. Жанрові особливості малої прози Мирослава Ірчана // Теоретична і дидактична філологія: Зб. наук. праць. — К., 2007. — Вип. 1. — С. 65–72. Крижанівський С. «А дні горять…»: Про творчість письменника М. Ірчана // Вітчизна. — 1987. — № 7. — С. 145–148. Лазарович М. Легіон Український січових стрільців: формування, ідея, боротьба. — Тернопіль, 2005. — С. 384. Лобай Д. Мирослав Ірчан у Канаді // Слово. Збірник 2. — Нью-Йорк: Об'єднання українських письменників у екзилі, 1964. — С. 306–311. Майфет Григорій. Мирослав Ірчан — прозаїк // Червоний шлях. — 1929. — № 12. — С. 109–136. Новиченко Л. М. Мирослав Ірчан. Літературний портрет. — К.: Худ. літ., 1958. — 115 с. Новиченко Л. М. Мирослав Ірчан // Ірчан Мирослав. Твори: У 2 т. — К.: Держ. вид-во худ. літ., 1958. — Т. 1. — С. 5–48. Підгайний Леонід Пролетарський письменник перед творчою методою (Нотатки про М.Ірчана-письменника) // Життя й революція. — 1930. — № 11/12. — С. 102–120. Піонтек Люціянна Мирослав Ірчан // Плужанин. — 1927. — № 1. — С. 33–34. Смолич Ю. К. «Драматичне письменство наших днів», 1927. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с. Шевченко С. В. Мирослав Ірчан: комуніст з «УВО» // Соловецький реквієм. — Київ: ВПК «Експрес-Поліграф», 2013. — С. 193–210.

Посилання Штрихи до портрету Мирослава Ірчана (до 125-річчя від дня народження). ФОТО. 16 Липня 2022 Олекса Гай-Головко. Мирослав Ірчан (1997) Мирослав Ірчан — січовий стрілець і радянський поет Ірчан Мирослав Електронна бібліотека «Культура України» Ірчан М. Родина Щіткарів: п'єса / М. Ірчан. — Харків: Укр. робітник, 1927. — 116, 1 с. Ірчан М. Протокол ; Смерть Асуара / М. Ірчан. — Харків: Літ. і мистецтво, 1931. — 34, 1 с. — (Масова художня бібліотечка). Ірчан М. Підземна Галичина: драма на 5 дій / Мирослав Ірчан; для сільського і клуб. театру скоротив Ю. Смолич; Спілка революц. письменників «Зах. Україна». — 2-ге вид. — Київ: Зах. Україна, 1928. — 67, 1 с. Ірчан М. Дванадцять: драма з життя повстанчої ватаги в Схід. Галичині в місяці жовт.-листоп. 1922 р. / М. Ірчан. — Вінніпеґ: Накладом «Укр. робітн. вістей», 1923. — 112 с. : портр. Ірчан М. Карпатська ніч: оповідання / Мирослав Ірчан. — Київ: Сяйво, 1927. — 162 с. — (Бібліотека української повісті). Ірчан М. Тайна ночі: оповідання / Мирослав Ірчан. — Харків: Плужанин, 1930. — 140 с. Ірчан М. Осінь в димах: оповідання / М. Ірчан. — Харків: ДВОУ: На варті, 1931. — 79 с. Ірчан М. На півдорозі: нариси й оповідання / Мирослав Ірчан. — Харків: Держ. вид-во України, 1930. — 491 с. Ірчан М. Матвій Шавала; Американські оповідання: для дітей ст. віку й підлітків / Мирослав Ірчан. — Харків; Одеса: Молодий більшовик, 1931. — 149 с.. — (Шкільна бібліотека сучасної української літератури). Ірчан М. Лі-Юнк-Шан і Лі-Юнк-По й інші оповідання / М. Ірчан. — Харків: Держ. вид-во України, 1926. — 44, 1 с. — (Військова бібліотека «На варті»). Ірчан М. Змовники: оповідання / М. Ірчан. — Київ: б. в., 1930. — 44, 2 с. — (Бібліотека газети «Пролетарська Правда»). Ірчан М. З прерій Канади в степи України / Мирослав Ірчан. — Харків: Держ. вид-во України, 1930. — 132, 3 с. : табл. — (Масова художня бібліотека). Ірчан М. Біла Малпа: новели / Мирослав Ірчан. — Вид. 2-ге. — Харків: Плужанин, 1930. — 118, 1 с. Ірчан М. Батько / М. Ірчан. — Київ: В-во «Зах. Україна», 1930. — 31, 2 с. — (Масова бібліотека) Шевелєва Мар'яна Мирослав Ірчан: Спіть, хлопці, спіть // Український інтерес, 14.07.2024 Мирослав Ірчан. Двічі небажаний