Паулу да Алмейда Рібейру (, 15 квітня 1932, Порту-Алегрі — 11 червня 2007, Сан-Паулу), також відомий як Паулінью () — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника, зокрема, за клуби «Інтернасьйонал» та «Васко да Гама», а також національну збірну Бразилії. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Триразовий переможець Ліги Гаушу. Дворазовий переможець Ліги Каріока. Переможець Ліги Баїяно (як тренер). Переможець Ліги Гаушу (як тренер). Дворазовий переможець Ліги Мінейро (як тренер).
Клубна кар'єра Народився 15 квітня 1932 року в місті Порту-Алегрі. Вихованець футбольної школи клубу «Патернон».
У дорослому футболі дебютував 1950 року виступами за команду «Інтернасьйонал», в якій провів чотири сезони.
1954 року перейшов до клубу «Васко да Гама», за який відіграв 10 сезонів.
Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Васко да Гама» у 1965 році.
Виступи за збірну 1954 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. Протягом кар'єри у національній команді провів у її формі 3 матчі .
У складі збірної був учасником: чемпіонату світу 1954 року у Швейцарії. Був присутній в заявці збірної, але на поле не виходив.; чемпіонату Південної Америки 1957 року у Перу, де разом з командою здобув «срібло»; Чемпіонату Південної Америки 1959 року в Аргентині, де разом з командою також здобув «срібло».
Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1966 року, очоливши тренерський штаб клубу «Інтернасьйонал».
1968 року став головним тренером команди «Васко да Гама», тренував команду з Ріо-де-Жанейро один рік.
Згодом протягом 1969 року очолював тренерський штаб клубу «Наутіко Капібарібе».
1971 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Ботафогу». Залишив команду з Ріо-де-Жанейро того ж року.
Протягом 1972 року був головним тренером команди «Віторія» (Салвадор).
1980 року був запрошений керівництвом клубу «Греміо» очолити його команду, з якою пропрацював один рік.
У 1981 році очолював тренерський штаб команди «Ботафогу».
Наступного року став головним тренером команди «Палмейрас», тренував команду із Сан-Паулу один рік.
Згодом протягом того ж 1982 року очолював тренерський штаб клубу «Флуміненсе».
1983 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Атлетіко Мінейру». Залишив команду з Белу-Орізонті 1983 року.
Протягом 1988 року був головним тренером команди «Атлетіко Мінейру».
Згодом, того ж року був запрошений керівництвом клубу «Сан-Паулу» очолити його команду, з якою пропрацював до кінця року.
Протягом тренерської кар'єри також очолював команди «Оларія», «Бангу», «Америка» (Ріо-де-Жанейро), , «Корітіба», «Спорт Ресіфі», «Сеара», «Віла-Нова», «Кампу Гранді», «Баїя», «Ріо-Бранку», «Санта-Круз», «Пайсанду» та .
Останнім місцем тренерської роботи був клуб , головним тренером команди якого Паулінью да Алмейда був протягом 1996 року.
Помер 11 червня 2007 року на 76-му році життя у місті Сан-Паулу, бо страждав від хвороби Альцгеймера.
Титули і досягнення Як гравця Переможець Ліги Гаушу (3): «Інтернасьйонал»: 1951, 1952, 1953 Переможець Ліги Каріока (2): «Васко да Гама»: 1956, 1958 Володар Кубка Бернардо О'Хіггінса (1): Бразилія: 1955 Володар Кубка Освалдо Круза (1): Бразилія: 1955 Володар Кубка Рока (1): Бразилія: 1957 Переможець турніру Ріо-Сан-Паулу (1): «Васко да Гама»: 1958 Срібний призер Чемпіонату Південної Америки: 1957, 1959 (Аргентина)
Як тренера Переможець Ліги Баїяно (1): «Віторія»: 1972 Переможець Ліги Гаушу (1): «Греміу Пруденті»: 1980 Переможець Ліги Мінейро (2): «Атлетіко Мінейру»: 1983, 1988 Переможець Ліги Баїяно (1): «Баїя»: 1987
Примітки
Посилання