Володимир Михайлович Дильман (1925—1994) — радянський ендокринолог і геронтолог; доктор медичних наук (1958), професор. Автор елеваційної теорії старіння.
Біографія Народився 19 липня 1925 року в Новосибірську.
Медичну освіту почав здобувати в Новосибірському медичному інституті, потім перевівся в 1-й Ленінградський медичний інститут імені академіка В. П. Павлова. Працював у клініці, очолюваній професором Р. Ф. Лангом. Також працював у НДІ онкології ім. Н. Н. Петрова (1958). В 1965—1991 роках керував лабораторією, перетвореною з групи ендокринології.
Відстоював інтегральний погляд на медицину. Ще в кінці 1950-х років Дильман звернув увагу на поєднання метаболічних порушень, атеросклерозу і гіпертонічної хвороби, що позначається тепер як метаболічний синдром. Вказував на роль підвищення гіпоталамічного порогу чутливості до інгібуючої дії периферичних гормонів у виникненні основних неінфекційних захворювань людини. Сформулював ідею про «біологічний годинник», як механізм регулювання, який визначає роботу різних систем організму.
В 1974 році організував Всесоюзний симпозіум за участю закордонних вчених, за результатами якого були видані тезиФизиологическое понятие возрастной нормы / ред. коллегия: проф. В. М. Дильман [и др.] ; АН СССР. Науч. совет по проблемам прикл. физиологии человека. Ин-т эксперим. медицины АМН СССР. — Л., 1974. — 117 с..
Його наукова спадщина охоплює роз'яснення єдиного механізму, що лежить в основі нормального розвитку людини та формування так званих «головних» хвороб, по мірі старіння, з урахуванням динаміки «гіпоталамічного порогу чутливості до регуляторних сигналів», формулювання закону відхилення гомеостазу, опис екологічної, генетичної, акумуляційної і онтогенетичної моделей виникнення провідних захворювань, розмежування понять про вікову, ідеальну та оптимальну норму, розробку уявлення про синдром канкрофілії.
Останні роки життя В. М. Дильман жив і працював у США. Помер у Нью-Йорку 21 травня 1994 року.
Бібліографія Патогенетические и этиологические основы клинического применения половых гормонов и их аналогов / В. М. Дильман, канд. мед. наук, эндокринолог. — , 1958. — 165 с. : диагр. — (Информационно-методическое письмо / М-во здравоохранения РСФСР. Сев.-зап. водный отд. здравоохранения. Клинич. больница им. Чудновского; № 10). Клиническое применение половых гормонов и их аналогов. — Вильнюс : Госполитнаучиздат, 1961. — 199 с. Взаимоотношения гипоталамо-гипофизарной системы и половых желез, их нарушения и пути восстановления: Автореферат дис. на соискание ученой степени доктора медицинских наук / Акад. наук СССР. Объедин. учен. совет биол. наук. — Киев ; Ленинград, 1964. — 28 с. Старение, климакс и рак (Старение и болезни, связанные с гиперфункцией гипоталамуса как особая группа патологии — болезни компенсации). — : Медицина. Ленингр. отд-ние, 1968. — 378 с. : ил. Эндокринологическая онкология. — : Медицина. Ленингр. отд-ние, 1974. — 399 с.
2-е изд., перераб. и доп. — М. : Знание, 1986. Четыре модели медицины. — : Медицина. Ленинградское отд-ние, 1987. — 286, с. : ил.
Примітки
Література Берштейн Л. М. Владимир Михайлович Дильман — теоретик и практик медицины (к 90-летию со дня рождения) // Сахарный диабет. — 2015. — № 2.