Хоча піратство було переважно чоловічим заняттям, жінки залишили яскраві сліди у морському розбої.

На багатьох кораблях присутність жінок (як і молодих хлопців) заборонялась корабельним договором, який повинні були підписати всі члени екіпажу. Жінок часто розглядали як невдачу серед піратів, побоюючись, що через них на кораблі виникатимуть конфлікти серед чоловіківPennell, C. R. 2001. Bandits at sea: A pirates reader. New York: New York University Press.. До того ж багато жінок того часу не могли виконати фізично складних завдань, необхідних для екіпажу.

Через цю заборону багато піраток маскувалися під чоловіків та/або не ідентифікували себе як жінки. Так, Енн Бонні одягалася і поводилась як чоловік на кораблі Каліко Джека. Її та Мері Рід часто визначають унікальними в цьому плані. Однак чимало жінок, одягнені в чоловіків, під час Золотої доби піратства намагались скористатися правами, привілеями та свободами, які раніше були виключно чоловічими.

Нижче міститься перелік піраток, визнаних історично, у часовий період, коли вони діяли.

Ділова взаємодія Під час Золотого віку піратства багатьом чоловікам довелося виїхати з дому в пошуках роботи або відплисти з економічних причин. Це покладало на жінок необхідність брати на себе традиційно чоловічі ролі та роботу. Освоєння жінками маскулінних ролей призвело до отримання ними історично виключно чоловічих прав. Так, жінкам дозволялося торгувати, володіти кораблями та працювати в роздрібній торгівлі (корчми, пивоварні). У деяких приморських містах навіть виходили закони, що дозволяли вдовам зберігати платоспроможність та майно своїх чоловіків. Це було важливо для місцевої економіки, оскільки пивоварні та подібні заклади були центрами торгівлі, де пірати збиралися і торгували між собою та з людьми на березі.

Очолюючи ці установи, жінки мали значну свободу в бізнесі. Вони квартирували та годували піратів, купували незаконні піратські товари, виступали ломбардами для піратів і навіть видавали позики — до чого багато чоловіків, не кажучи вже про жінок, ставилися з пересторогою. Часом підприємиці навіть переховували своїх клієнтів від влади.

Шлюби Пірати часто були дуже заможними, але їхні дружини, як правило, не набували багатств унаслідок законних шлюбів, оскільки піратам було важко переправляти додому здобич з-за кордону. Тому місцеві жінки інколи одружувалися з піратами й прихищали їх у своїх домівках та установах, адже ті вважалися ворогами усіх народів. Ранні піратки Ім'я Роки життя Роки активності Культура Коментарі Королева Тевта Ілірійська 232-228 до н Іллірійська Була активна в Адріатичному морі

Піратки ери вікінгів і Середньовіччя Ім'я Роки життя Роки активності Культура Коментарі («Red Maiden»)5 чи 6 ст. Норвезька Воювала проти брата Транда за престоли Данії та Норвегії. Можливо, вигадана. Згадана у «Діяннях данів» Саксона Граматика. Йоганнес Стінструп пов'язав її з Ingean Ruadh (Червоною Дівою) ірландського фольклору. Стикла Норвезька Сестра : стала піраткою, щоб уникнути шлюбу. Згадана у «Діяннях данів». бл. 400—420 Норвезька Сестра Коллера, короля Норвегії. Хорвенділ (згодом батько Амлета / Гамлета) був королем Ютландії, але поступився престолом, щоб стати піратом. Коллер «вважав, що буде гарним вчинком» вбити пірата і відплисти, щоб знайти піратський флот. Хорвенділ убив Коллера, але згодом довелося вбити Селу, яка була кваліфікованою бійчинею і досвідченою піраткою, щоб закінчити війну. Згадується в Gesta Danorum. Alvid Норвезька Лідерка групи піратів чоловічої та жіночої статі. Також згадується в Gesta Danorum. , Гета (Hetha) та Вісна (Wisna)пом. 750 8 ст. Норвезька Усі три занесені в Діяння данів як морські капітанки. Вігбіорг загинула у бою, Гета стала королевою Зеландії, а Вісна програла руку в поєдинку. після 850 Шведська Одна з перших жінок в історії піратства. Вела розбій в скандинавських водах ще за часів раннього середньовіччя. Зустрічається у всіх популярних історіях піратства, вперше легенду описав монах XII ст. Саксон Граматик в «Діянні данів». Походить з міфів про амазонок чи з древніх скандинавських саг. За легендою принцеса, донькою короля з острова Готланд. Уникаючи шлюбу з Альфом, сином короля Данії, втекла з дому і стала піраткою: набрала команду з таких же молодих жінок, переодяглася в чоловічий одяг, і стала головною розбійницею в місцевих водах. Нальоти стали так загрожувати торговим кораблям і жителям Данського королівства, що на боротьбу вирушив принц Альф. Убивши майже всіх піратів, вступив у двобій з Альвільдою, переміг і змусив її здатися. Виявивши наречену, яка оцінила хоробрість і бойові навички принца й пошлюбилась з ним на борту піратського корабля, принц пообіцяв вічну любов, а Альвільда зареклася виходити в море без чоловіка. Лагерта бл. 870 Норвезька Напівміфічна шляхетна воїтелька, що допомагала колишньому чоловіку, вікінгу Рагнару Лодброку в битві. Прообраз Гертруди у Гамлеті Шекспіра. Етельфледа («Дама Мерсії») 872-918 911-918 Англійська Королева Мерсії. Стала воєначальницею англосаксів після смерті чоловіка в битві проти данців у 911 році. Взяла командування флотами, щоб позбавити моря рейдерів вікінгів. Послідовно відвойовувала Мерсію, будуючи потужні фортеці, і стала її володаркою. («Левиця Бретані») 1300-1359 1343-1356 Бретонська Бретонська дворянка, яка стала корсаркою, щоб помститися французькій владі за страту свого чоловіка. Курсувала Ла-Маншем і збивала лише французькі судна, мордуючи екіпаж. Залишала живою одну людину для послання королю Франції. пом. бл. 1483 1460-ті — 1470-ті Норвезька Норвезька дворянка, яка стала піраткою для помсти за вбивство чоловіка і сина. Виступала прямою війною проти торгівлі купецького міста Бергена і проти данського панування в Норвегії. Діяла за межами моря міста Берген.

Піратки 16 століття Ім'я Роки життя Роки активності Культура Коментарі Грейс О'Меллі, «Морська королева завойованих» 1530-1603 Ірландська Була королевою Умейла, вождем клану Малай та піраткою Ірландії. Важлива фігура в ірландському фольклорі та історична особа Ірландії 16 століття. Біографії про неї були написані насамперед у 20 та 21 століттях історикинею Енн Чемберс. Сайїда аль-Хура (Саїда аль-Хура ібн Бану Рашид аль-Мандрі аль-Ваттасі Хакіма Татван) 1510-1542 Марокканський Леді Мері Кіллірю 1530-1570 Англійська Донька колишнього піратського суффолка. Чоловік, сер Генрі Кіллігру, сам колишній пірат, був зроблений віце-адміралом Єлизаветою I, що доручила йому придушити піратство. Щоразу, коли чоловік виходив на море, Мері займалася піратством, використовуючи персонал свого Арвенакського замку у Корнуоллі як екіпаж і, можливо, знаючи королеву. У 1570 вона захопила німецький торговий корабель біля Фальмута, і її екіпаж відплив до Ірландії. Однак власницею корабля була подруга Єлизавети, тож Леді Мері заарештували та привели до суду в Лонсестоні. Деякі джерела стверджують, що її засудили до смертної кари, потім помилували. Її родина або підкупила присяжних, або Єлизавета влаштувала короткий в'язничний вирок. Кіллірю відмовилася від піратства і зайнялася збутом викрадених товарів. Леді Елізабет Кіллігру 1570-ті — 1582 роки Англійська З чоловіком сером Джоном мешкали в замку Пенденніс у гавані Фолмут. На початку 1581 іспанський корабель, Марі Сан-Себастьян був збитий штормом, і його змусили укритись у гавані. Леді Єлизавета напала на корабель. Серу Джону було наказано таємною радою відновити судно та товари їх власникам, але він переховувався разом із судном, внаслідок чого було видано кілька ордерів на його арешт за вчинення піратських дій, вчинених протягом наступних восьми років.

Піратки 17 століття Ім'я Роки життя Роки активності Культура Коментарі Єлизавета Патріксон 1634 рік Англійська Жаккот Делахай 1650-ті — 1660-ті роки Французький гаїтянин Карибська піратка. Відома як «Руда, що повернулася з мертвих» через руде волосся та повернення до піратства після фальсифікації власної смерті та переховування в образі чоловіка декілька років. Крістіна Анна Скійт 1643-1677 1650-ті — 1660-ті роки Шведська Брала активну участь у таємному піратстві, яке провадили її брат і чоловік в Балтійському морі. на прізвисько «Так хоче Бог» (також відома як Марі-Анна або Маріанна) 1661-1710 1690-х — 1704 роки Французька Карибська піратка родом з ФранціїKlausmann, Framsida Ulrike; Meiefnzerin, Marion; Kuhn, Gabriel (1997). Women Pirates and the Politics of the Jolly Roger. Montreal, New York: Black Rose Books. p. 168..

Прізвисько Анни «Дьє-льо-Вьо» () означає «Так хоче Бог». Ймовірно, вивезена на Тортугу як злочинниця за часів правління Бертрана д'Ожерона, який був губернатором острова в 1665-1668 та 1669–1675 роках. Тричі виходила заміж, кожного разу її чоловіком був пірат. Відома за прізвищем останнього чоловіка, пірата Лорана де ҐраафаLane, Kris E.; O'Shaughnessy, Hugh (1999). Blood and silver: a history of piracy in the Caribbean and Central America. Oxford: Signal.. Анна викликала де Ґраафа на дуель, щоб помститися за смерть попереднього чоловіка. Поки Лоренс вихоплював шпагу, Анна вихопила рушницю, після чого Лоренс здався, заявивши, що не буде битися з жінкою. Пізніше оран зробив їй пропозиціюPierre Margry. Relations et mémoires inédits pour servir à l'histoire de la France sous les Pays d'outre-mer tirés des archives du ministère de la marine et des colonies, Challamel, 1867. За легендрою, Анна супроводжувала свого чоловіка Лоренса де Ґраафа в його піратських виправах. Зазвичай вважалося нещастям мати жінку на борту корабля, але Анну натомість вважали талісманом удачі Seymour, Jean-Jacques (2010). Les chemins des proies: une histoire de la flibuste. Collection Espace outre-mer. Matoury, Guyane: Ibis Rouge Édition. Але джерела того часу, не згадують процу, ймовірно, їх одруження відбулось, коли Лоран покинув піратствоLittle, Benerson. The Golden Age of Piracy: The Truth Behind Pirate Myths (Ebook). New York: Skyhorse Publishing, Inc..

Три роки провела в полоні в іспанців. У 1698 році Анну звільнили. Її подальше життя, як і життя Лоренса де Ґраафа, не є добре задокументованим, хоча дати їхньої смерті відомі. Згідно з деякими легендами, вони зрештою оселилися в Луїзіані. Де Ґрааф помер у 1704 році в Санто-Домінго, Аннах померла у 1710 році Marley, David (2010). Pirates of the Americas. Santa Barbara CA: ABC-CLIO..

Піратки 18 століття