Графиня Любов Іллівна Безбородько ( 1783 — 14 липня 1809 року) — старша донька малоросійського дворянина Іллі Андрійовича Безбородька та Ганни Іванівни Ширай, співспадкоємиця баснословного статку братів Безбородьків. Жінка адмірала Григорія Кушелєва.

Життєпис Вона, як велось об тій порі, дістала хатнє виховання під орудою матері. 5 квітня 1797 — у день коронування Павла Петровича імператором — була пожалувана в фрейліни при государині Марії ФедорівніСб РИО. — СПб., 1879. — Т. 26. — С. 485.

Після кончини в 1799 р. її сановитого дядька, кн. Олександра Безбородька, вкупі із молодшою сестрою Клеопатрою (пізніше княгинею Лобановою-Ростовською), отримала у спадщину колосальну фортуну, ставши ледь не найзаможнішою молодою особою свого часу в Імперії Романових. За доволі скромними оцінками, вартість рухомого та нерухомого майна в її частці, окрім капіталів, становила близько 10 млн рублів. З-поміж іншого, Любов Іллівна одержала в потомствене володіння половину Хмільницького староства, а так само алмазні речі й придбаний у венеціанського міністра столовий сервізСб РИО. — СПб., 1881. — Т. 29. — С. 647.

Дівчина належала до ґрона перших красунь при царському дворі. Милуючись та пишаючись нею, дядько всякчас повторював: «для моєї племінниці нема жениха, а для графа Віктора Павловича немає нареченої». Однак, наречений знайшовсь: 13 жовтня 1799 у віці 16 год її видали заміж за монаршого наперсника, 45-літнього вдівця, графа Г. Г. Кушелєва. За твердженням Федора Ростопчина, нерівний шлюб був влаштований Петром Завадовським. Весілля справили в Гатчинському палаці, а їхній первісток прийшов у світ дня 4 вересня 1800 рокуПисьма Ростопчина к Воронцову. Вести из России в Англию // Русский архив. 1876. Кн. 3. — С. 93..

За свідченням О. С. Шишкова, Павло I був невдоволений одруженням Кушелєва, запідозривши того в користолюбстві. Коли адмірал захворів, імператор висловив переконання, що «англієць», доктор Вілліє, його вморить, додавши: «Втім, невелика біда, якщо і помре. Він женився на багатстві й пішов в холопи до своєї дружини. Я сам, сподаре, люблю жінок, але не стану запобігати перед ними». Шишков же, видячи подібне обурення, осміливсь сказати: «Государю, мабуть, він не добре зробив, іж в таких літах побравсь, але смію за нього ручатись, що к цьому спонукало його достоїнство сеї дівиці, а не багатство її, в котрому він, бувши стільки од Вашої Величності нагороджений, не має жодної необхідності»Шишков А. С. Записки, мнения и переписка адмирала А. С. Шишкова. Т. 1. — Типография в Праге, 1870. — С. 68–69..

Після сходження на престол Олександра I граф Кушелєв під приводом недуги був змушений податися із Санкт-Петербургу до свого маєтку Краснопольці (Холмського повіту Псковської губернії). Там він і провів решту життя, займаючися сільським господарством. В столицю навідувався рідко, хіба що для побачень зі своячкою Клеопатрою, — саме їй він довірив виховання синів Олександра й Григорія по смерті дружини. Любов Іллівна пішла з життя зовсім молодою і була похована на Лазарівськім цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Діти У шлюбі спородила 2 синів і доньку:

Олександр (4 вересня 1800 — 6 квітня 1855), після смерті діда, гр. Іллі Безбородька, й згасання чоловічої гілки роду, дістав право іменуватись графом Кушелєвим-Безбородьком; Григорій (9 березня 1802 — 15 лютого 1855), генерал-лейтенант; Ганна (21 серпня 1808 — 11 березня 1813), похована поруч з матір'ю.

Див. також

Безбородько Андрій Ілліч

Примітки

Джерела