Сабунчу () — селище міського типу, адміністративний центр Сабунчунського району Бакинської агломерації в Азербайджані, на Апшеронському півострові.
Історія
У XVIII столітті село Сабунчу, разом з іншим апшеронським селом Забрат, було передано у володіння сардару Ашур-беку Афшару, родоначальнику азербайджанського дворянського роду АшурбековихСара Ашурбейли. Просветительская, меценатская и благотворительная деятельность Ашурбековых . У 1825 році село було одним з основних районів нафтовидобутку на Апшероні. У 1880 році до Сабунчу з Баку була прокладена вузькоколійна залізниця завдовжки 26 км, що спочатку призначалася для транспортування нафти на міські заводи.
У 1900 році в Сабунчу були засновані механічні майстерні фірми «Бенкендорф», які у радянські часи були перетворені в машинобудівний завод «Бакинський робочий».
Національно-конфесійний склад села до другої половини XIX століття залишався однорідним, однак бурхливий розвиток нафтової промисловості приваблював сюди людей різних національностей і віросповідань. У 1904 році в Сабунчах, або як тоді називали це місце — в Балаханах (на Балахано-Сабунчуно-Романінській нафтопромисловій площі), за проектом губернського архітектора Д. Д. Буйнова була збудована церква преподобного Макарія Єгипетського (знищена більшовиками у 1933 році)Церковь Балахано-Сабунчинская Преподобного Макария Египетского. Наприкінці XIX століття у Сабунчу була також і синагога гірських євреїв.
6 липня 1926 року першою в СРСР електрифікованою лінією Баку — Сабунчу відкритий рух моторвагонних приміських електропоїздів.
З 1900 року до 1931 в Сабунчу діяла іранська школа «Тамадон»Аму-Дарья. Иранский журнал по изучению Центральной Азии и Кавказа. 2005 год № 18.
Населення За статистичними даними 1893 року в Сабунчу мешкало 814 осіб, усі — татиСвод статистических данных о населении Закавказского края. Тифлись, 1893.
У 1975 році населення складало 25,7 тис. осіб«Сабунчи», у 2008 році — 22,1 тис. осіб.
Примітки