Афонсу I () або Мвемба-а-Нзінґа (; 1456–1542/1543) — шостий маніконго центральноафриканського королівства Конго. Провів численні військові, економічні та освітні реформи, сприяв християнізації, боровся проти работоргівлі.
Життєпис
Молоді роки Походив з династії Кілукені. Син Нзінґа-а-Нкуву та його стриєчної сестри Нзінґи-а-Нлаза. Народився близько 1456 року, отримавши ім'я Мвемба. 1470 року після смерті діда Нкуву-а-Нтіну його батько стає маніконго держави Конго.
Згодом призначається правителем ключової провінції Нсунді, що фактично дорівнювалося до визнання спадкоємцем трону. 1491 року разом з батьками хрестився, взявши ім'я Афонсу. Здобув гарну освіту, навчаючись у португальських священників та фахівців. 1495 року після того, як його батько-маніконго зрікся християнства, Афонсу запросив священників до провінції Нсунді.
Панування 1506 року після смерті Жуана I починається боротьба за трон, оскільки в королівстві Конго обирали нового маніконго серед членів правлячої династії. Мати Афонсу — Леонор — приховала факт смерті чоловіка, таємно запросивши сина до столиці Мбанза-Конго, щоб той зміцнив свої позиції. Проти нього виступив зведений брат Мпанзу a Нзінга, що очолив знать, яка була невдоволена християнізацією. Ймовірно за допомогою португальських найманців та радників Афонсу в битві біля столиці завдав нищівної поразки Мпанзу a Нзінга, що загинув.
У 1509 році встановив особисте листування з португальським королем Мануелем I. 1512 року останній на прохання маніконго прислав 5 суден з каменярами та теслями для перебудови столиці Конго. Було зведено численні церкви, королівський палац, між 1517 та 1526 роками — кафедральний собор. Саму столицю було перейменовано на Сао-Сальвадор. Водночас прибули 2 німця-друкаря, що заснували першу типографію, де друкувалися Біблії та королівські накази.
З 1520-х років встановив контакти з Папським престолом. Разом з тим виступив проти впровадження в Конго карного законодавства Португалії та права на вільний продаж землі, насамперед через побоювання щодо її купівлі португальцями.
Афонсу I намагався зберігати рівноправні стосунки з Португалією. Для цього розпочав політику християнізації населення. Втім, розуміючи силу традицій та звичаїв, прагнув розробити відповідну теологію для злиття релігійних традицій Конго з традиціями християнства.
Започаткував систему шкіл (за прикладом монастирських шкіл Португалії) — спочатку в столиці, потім в провінціях, навіть було відкрито одну школу для дівчат, де навчалася сестра Афонсу I. Крім того, відправив до Португалії та Риму синів знатних конголезців, зокрема й свого — Енріке, для навчання. Енріке отримав сан єпископа, повернувшись до Конго 1521 року в статусі апостоличного вікарія Конго. Разом з тим конгольська аристократія прийняла португальські імена, титули, герби та фасони одягу.
Водночас обмежив права португальських работоргівців в Конго. У відповідь ті намагалися порушувати цей закон, встановлюючи прямі контакти з очільниками провінцій. 1514 року Афонсу I виступив до встановлення королівської монополії на торгівлю рабами з Португалією, також пропонував португальському королю створити конголезький флот для вигнання работоргівців з о. Сан-Томе, що став центром работоргівлі в Гвінейській затоці. Втім не знайшов підтримки.
Лише у 1526 році маніконго поклав край незаконній торгівлі рабами, врегулювавши це питання. Разом з тим частиною експорту Конго окрім рабів та слонової кістки, стають золото, мідь та залізо.
З кінця 1530-х років стосунки з португальськими работоргівцями знову погіршилися, оскільки попит збільшувався, а Афонсу I, що відправляв злочинців та військовополонених, не бажав продавати своїх підданих у рабство.
1540 року після того, як маніконго повністю заборонив вивіз рабів з Конго, португальці під час великодньої меси намагалися вбити маніконго. але невдало. Помер Афонсу I наприкінці 1542 або на початку 1543 року. Йому спадкував син Педру I.
Примітки
Джерела George Balandier «Daily Life in the Kingdom of the Kongo» (1968) McKnight, Kathryn Joy, and Leo J. Garofalo. «Afro-Latino Voices: Narratives from the Early Modern Ibero-Atlantic World, 1550—1812.» Choice Reviews Online 48, no. 02 (2010). Newitt, M. D. D. «8.» The Portuguese in West Africa, 1415—1670: A Documentary History. Cambridge: Cambridge UP, 2010. 151-53