Гелен Фландерс Данбар (, 14 травня 1902, Чикаго, Іллінойс — 21 серпня 1959, Кент, Коннектикут) — юнгіанський психологиня, психоаналітикиня, одна із засновниць психосоматичної медицини, яку називають «матір'ю психосоматики».

Життєпис Народилася в Чикаго, штат Іллінойс, 14 травня 1902 року у заможній родині інженера-електрика й математика Френсіса Вільяма Данбара (1868—1939) та генеалогістки й перекладачки Едіт Ванн Фландерс (1871—1963), дочки єпископального священика. Мала молодшого брата Френсіса (нар. 1906), що отримав ступінь магістра з ботаніки в Стенфорді.

У 1932 році одрудилася з Теодором Пітером Вольфенсбергергом (Теодор П. Вулф), з яким познайомилася під час поїздки Європою, і розлучилася з ним в 1939 році. Вулф організував імміграцію Вільгельма Райха в 1939 році, перекладав більшість його книг і статей.

У 1940 році Данбар вдруге бере шлюб з економістом і редактором «The New Republic» Джорджем Генрі Солом Молодшим (1887—1970), в 1942 році народжує доньку Марсію.

Данбар вчилася у приватних викладачів, відвідувала ряд приватних, в основному, експериментальних шкіл. У 1923 році закінчила коледж Брін-Мар, отримавши подвійний диплом з математики та психології. Інтерес до психології Данбар зберегла на все життя і в наступні сім років отримала чотири різних дипломи. У якийсь момент Данбар вчилася в трьох різних навчальних закладах.

У 1929 році здобула ступінь доктора філософії в Колумбійському університеті.

В 1927 році, під час навчання в Колумбійському університеті записалася в Об'єднану теологічну семінарію (бакалаврат з психології) і в Медичну Школу Єльського Університету, яку закінчила в 1930 році зі ступенем доктора медицини.

Інтереси Данбар пролягали в інтеграції релігії і науки, медицини та психіатрії, і сформувалися ще на початку вищої освіти. Влітку 1925 року вона однією з чотирьох отримала стипендію для видатних учнів Теологічної семінарії, і скористалася винагородою для туру в Європу в 1929 році, де відвідала Психоневрологічний госпіталь, Клініку Віденського Університету. Там познайомилася психоаналітикинею Гелен Дойч, в якої пройшла сеанси аналізу, та її чоловіком лікарем Клінкі Феліксом Дойчем. Під час поїздки Данбар асистувала у психіатричній клініці Університету Цюріха в Бергхольцлі і зав'язала листування з Юнгом про його погляди на релігію. В продовження інтересу до стосунків віри і одужання провела дослідження психічних чинників хвороб, вирушивши в Лурд і інші цілющі святині Німеччини та Австрії, а також навчалася у Антона Бойзена (1876—1965), одного із засновників Клінічного пасторального тренувального процесу в госпіталі Вустера.

Протягом 1930-х і 1940-х була дуже активна в медичному співтоваристві Нью-Йорка.

Після завершення аспірантури Данбар працювала помічницею психіатра в Колумбійському коледжі лікарів і хірургів (1936—1949). Паралельно з 1931 до 1934 року була асистенткою-лікаркою в Пресвітеріанської лікарні та Клініці Вандербільта. Крім того, починаючи з 1930, Данбар обіймала посаду першого директора і медичної радниці Ради з клінічної підготовки студентів-богословів.

Данбар була директором Об'єднаного комітету з питань релігії та здоров'я Федеральної ради церков в Америці і Нью-Йоркської медичної академії з 1931 по 1936 рік. Її доповідь у цьому комітеті «Емоції і тілесні зміни: огляд літератури з психосоматичних взаємин: 1910—1933» стала класикою. Гелен Данбар була інструкторкою Нью-Йоркського психоаналітичного інституту з 1941 по 1949 рік.

В 1942 році Данбар заснувала Американську психосоматичну спільноту і була засновницею і першою редакторкою журналу «Психосоматична Медицина».

Внесок в науку Данбар вважала, що психіка і сома, тіло і душа, тісно пов'язані, і лікар повинен стежити і за тим, і за іншим для успішного лікування. Вона прагнула побачити хворих у їхньому світі, і тільки потім інтегрувати цей образ із симптомами. Дослідження Данбар в Колумбійському університеті роботи Данте привели її до «символу усвідомлення», який, подібно до символів в середньовічній і ренесансної літературі, в психосоматичній медицині і психіатрії проливає світло або посилається на безліч значень, подій і станів. Для Данбар інтерес до символів і символізації привертав увагу до цілого, властивості якого завжди більше від простої суми його частин.

Данбар організувала один з перших масових дослідних проектів в психосоматики, який став основним в її кар'єрі. Всебічно вивчивши соціально-психологічний анамнез 1600 пацієнтів і пацієнток, госпіталізованих до Колумбійський Пресвітеріанський госпіталь з 1934 по 1938 рік, Данбар зробила висновок про спільність особистісних рис у хворих з однаковими діагнозами (як правило, хронічними захворюваннями), описавши «особистісні профілі» хворих з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, ішемічною хворобою серця, мігренню, цукровим діабетом, бронхіальною астмою, хворих, схильних до травмування і т. ін., згрупувавши збіги пацієнтів за типами особистості: виразковий тип, серцевий тип, артритний тип тощо. За Данбар, дані профілі мають діагностичне, прогностичне і терапевтичне значення, оскільким поєднання визначених особистісних рис призводить до розвитку певної соматичної патології. Емпірична перевірка показала неспроможність цієї особистісно-типологічної теорії, однак її цінність, як і цінність психодинамічних концепцій, полягає в фокусі на особистості хворого і емоційних факторах патології, замість зведення діагностики до переліку симптомів.

Див. також Жінки у психології Список науковиць ХХ століття

Примітки

Джерела та посилання Kemp, H.V., «Helen Flanders Dunbar (1902—1959)», The Feminist Psychologist, Newsletter of the Society for the Psychology of Women, Division 35 of the American Psychological Association, Vol.28, No.1, (Winter 2001). McGovern, Constance M., «Dunbar, Helen Flanders»; ; American National Biography Online Feb. 2000. Peetz, C., «Helen Flanders Dunbar — Die Mutter der Psychosomatik», V&R Unipress Goettingen, 2013. 149 S. mit 5 Abbildungen, S. 11-27 Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. Психосоматическая медицина. — Пер. с нем. — Москва: ГЭОТАР Медицина, 1999. — 376 с. — 5000 экз. — ISBN 5-88816-056-3. Вассерман Л. И., Трифонова Е. А., Щелкова О. Ю. Психологическая диагностика и коррекция в соматической клинике: научно-практическое руководство. Науч.ред.: Л.И, Вассерман.- СПб.: Речь,2011