«Повз вікон йдуть поїзди» — радянський художній фільм 1966 року про молоду вчительку літератури. Автор сценарію — Любов Кабо, в 1940 році закінчила педагогічний інститут і протягом усього життя працювала вчителем літератури. Дебютна робота однокурсників-випускників ВДІКівської майстерні Юхима Дзигана режисерів Едуарда Гаврилова і Валерія Кремньова. Фінал фільму викликав жваві дискусії. Незважаючи на ряд недоліків, дебютний фільм режисерів увійшов до числа найкращих фільмів про школу.
Сюжет У школу-інтернат провінційного тайгового сибірського містечка з Москви приїжджає працювати вчителем літератури молоденька випускниця педагогічного училища. Вона така молоденька, що навіть не може звикнути до власного ім'я по-батькові: «Ліда», — представляється вона, і директору доводиться її поправляти: «Лідія Сергіївна». Молода вчителька дивиться на шкільні події не з учительської, а як би зі шкільної парти, зсередини класу. З самої появи в школі-інтернаті Ліда не може зрозуміти порядків, заведених тут директором Федором Федоровичем, а коли розуміє, що за зовні благополучним життям інтернату ховається байдуже ставлення викладачів до дітей — не хоче підкоритися тому, що порядок — єдина мета виховної роботи, адже в результаті діти стають двоєдушними — слабкі стають брехливими, а то й підлими, ті, що сильніше і щиріше — замкнутими. Безпосередність, з якою героїня вторгається в життя школи, викликає невдоволення директора і завуча школи-інтернату. Але її 7 «Б» складний клас — її учень сирота Сашко Зенков в грі «в раба» програв однокласника Генці і тепер повинен все робити для нього: застеляти ліжко, чистити черевики, і всіляко піддається знущанням, або може відкупитися від боргу за десять рублів. Санька терпить і працює на розпилюванні дров, намагаючись по копійках зібрати гроші на «борг честі». В один день Генка з підручними вп'ятьох б'ють Саньку за те що він гуляє з дівчинкою. Кривдники знають, що Санька не буде скаржитися, але дівчинка розповідає про бійку вчительці. Ліда викликає Саньку і по одному кожного з кривдників і… дає їм можливість битися, але тільки тепер — один на один. Незабаром в школі відбувається надзвичайна подія — на уроці 7 «Б» з сумочки вчителя біології вкрадені десять рублів… На загальношкільній лінійці директор змушує стояти всю школу до тих пір поки винний з 7 «Б» не зізнається. Лідія Сергіївна дає чесне комсомольське слово, що її хлопці самі розберуться в цій справі. Вона залишає хлопців в класі: «Я не можу бути слідчим і не хочу. Вирішуйте самі», і йде. Ліді потрібно щоб винуватець зрозумів і сам зізнався, для неї головне — навчити, але директору потрібен порядок і головне — покарати…
У ролях
Марія Стернікова — Лідія Сергіївна, вчителька літератури Лев Круглий — Федір Федорович Гусєв, директор інтернату Елла Некрасова — Раїса Василівна, старший вихователь в інтернаті, вчителька біології Інна Виходцева — Євгенія Іванівна, вчителька Роман Хомятов — Валерій Павлович, учитель фізкультури Сергій Яковлєв — Микола Степанович, учитель математики Аркадій Трусов — дядько Прокіп, опалювач в інтернаті Катерина Мазурова — тітка Агаша, сестра-господиня в школі-інтернаті Вітя Косих — Саня Зенков, вихованець школи-інтернату Лідія Волкова — Зіна Сємєчкіна, вихованка школи-інтернату Валерій Васильєв — Вова Семенов, «Мухомор», вихованець школи-інтернату Борис Кузнецов — вихованець школи-інтернату Михайло Метьолкін — вихованець школи-інтернату Валентина Ананьїна — вчителька Зоя Ісаєва — вчителька Юрій Кірєєв — майор, який прийшов влаштовувати сина в школу-інтернат Валентина Владимирова — Парамонова Лідія Корольова — мати Богуна Клавдія Хабарова — мати Васі Віктор Камаєв — епізод Фелікс Ясюкевіч — епізод Сергій Зайцев — епізод
Знімальна група Режисери — Едуард Гаврилов, Валерій Кремньов Сценаристи — Любов Кабо, Олександр Хмелик Оператор — Сергій Зайцев Композитор — Георгій Фіртич Художник — Фелікс Ясюкевич
Посилання