Вікторія Меліта Саксен-Кобург-Готська (), у другому шлюбі — Вікторія Федорівна, 25 листопада 1876, Аттард — 2 березня 1936, Аморбах) — дочка Альфреда, герцога Саксен-Кобург-Готського і Единбурзького, і великої княжни Марії Олександрівни; по батькові — внучка королеви Вікторії, по матері — імператора Олександра II.
Дитячі роки Вікторії Меліти пройшли у Великій Британії і на острові Мальта, де її батько служив у королівському військово-морському флоті. У 1889 принцеса разом з сім'єю переїхала у Кобург, і в 1893 році її батько став правлячим герцогом Саксен-Кобург-Готи. В юності Вікторія Меліта закохалася в кузена з боку матері великого князя Кирила Володимировича, проте шлюб між ними був неможливий, оскільки православ'я не схвалювало близькоспоріднені зв'язки.
Під тиском родичів, зокрема бабусі королеви Вікторії, в 1894 році принцеса стала дружиною гессенського кузена герцога Ернста Людвіга. Шлюб, в якому народилося двоє дітей, одна з яких народилася мертвою або померла в дитинстві, не був щасливим. Вікторія Меліта жадала розлучення, проте королева Вікторія, яка любила доньку принцеси Єлизавети, не дозволяла подружжю розлучитися. Коли в 1901 році королева померла, Вікторія Меліта змогла домогтися розірвання шлюбу. Через два роки після цього померла від тифу її єдина дочка.
Після розлучення Вікторія Меліта оселилася в Кобурзі в будинку матері-вдови. 1905 року принцеса одружилася з великим князем Кирилом Володимировичем. Шлюб був укладений з порушенням як англійських, так і російських законів: не було отримано формальний дозвіл короля Едуарда VII, як це передбачалось Законом про королівські шлюби від 1772 року, і було проігноровано заборону імператора Миколи II на цей шлюб. За наказом імператора Кирило Володимирович був позбавлений усіх посад і привілеїв члена імператорської родини, крім того подружжю було заборонено проживати в Російській імперії. Переїхати на батьківщину Кирила Володимировича Вікторії Меліті вдалося тільки в 1909 році, коли у них народилися дві дочки, Марія та Кіра, і вони проживали в Парижі. За три дні до народження старшої дочки Вікторія Меліта прийняла православ'я під ім'ям «Вікторія Федорівна». Незабаром після народження Марії імператор Микола II визнав шлюб її батьків, дозволив Вікторії Федорівні прийняти титул «великої княгині» і повернув Кирилу Володимировичу всі привілеї. З 1910 року подружжя проживало в Російській імперії.
Під час Першої світової війни Вікторія Федорівна, як і інші представниці імператорської роду, активно займалася благодійною діяльністю. Після лютневої революції влітку 1917 року Вікторія Федорівна разом з чоловіком та доньками поїхала до Фінляндії, де народилася її остання дитина — син Володимир. У 1920-х роках подружжя багато подорожували по Європі, де зустрічалися з іншими вигнаними членами сім'ї. 1924 року на правах старшого представника династії Кирило Володимирович прийняв титул імператора, а Вікторія Федорівна — імператриці, хоча ці дії оскаржуються іншими представниками династії. 1936 року Вікторія Федорівна вирушила в Аморбах, щоб відвідати старшу дочку. Тут вона перенесла інсульт і померла від запалення легенів 2 березня. Вікторія Федорівна була похована 10 березня 1936 року в родинній усипальні герцогів Саксен-Кобург-Готських в Кобурзі; 7 березня 1995 року прах великої княгині був перепохований в Великокнязівської усипальниці в Санкт-Петербурзі.
Походження та ранні роки
Вікторія Меліта народилася 25 листопада 1876 року в палаці Сан-Антон на Мальті і стала другою дочкою і третьою дитиною з шести дітей Альфреда, герцога Единбурзького, і його дружини великої княжни Марії Олександрівни. По батькові дівчинка була онукою королеви Вікторії і Альберта Саксен-Кобург-Готського, по матері — російського імператора Олександра II і Марії Гессен-Дармштадтської. На момент народження принцеса займала десяте місце в лінії престолонаслідування; також, будучи онукою британського монарха по чоловічій лінії вона отримала право на титулування Її Королівська високість. Принцеса була хрещена 1 січня 1877 року в палаці Сан-Антон капеланом королівського флоту; серед восприємників дівчинки була і її бабуся королева Вікторія, яку представляв інший член сім'ї. Свої імена принцеса отримала на честь бабусі і острова, на якому народилася, однак у сім'ї вона була відома під прізвиськом Дакі (від — «голубонько, сонечко, серденько»).
На момент народження Вікторії Меліти її батько служив у королівському військово-морському флоті на Мальті, однак незабаром сім'я повернулася до Англії. Більша частина дитинства принцеси пройшла в заміському маєтку батька Іствелл-парк в Кенті і лондонській резиденції Кларенс-гаус. Іствелл-парк являв собою великий маєток розміром у 2,5 тисячі акрів з лісом і парком поблизу Ашфорда, де любили проводити час діти герцогського подружжя. У січні 1886 року, коли принцесі вже виповнилося дев'ять років, Альфред був призначений головнокомандуючим середземноморської військово-морської ескадри, що базувалася на Мальті, і наступні три роки сім'я провела в палаці Сан-Антон, в якому народилася Вікторія Меліта.
Шлюб батьків Вікторії Меліти не був щасливим: Альфред був неговірким, зраджував дружині, був схильний до алкоголізму і емоційно відірваний від своєї сім'ї, а Марію Олександрівну, яка мала незалежний характер і нетипову для королівської родини освіту, вважали занадто пихатий при дворі зокрема і в лондонському суспільстві в цілому. Хоча герцогиня була несентиментальною і суворою, вона була відданою матір'ю і найважливішою людиною в житті своїх дітей. Все це вплинуло на характер Вікторії Меліти: вона була сором'язливою, серйозною і чутливою. Як пізніше зазначала її сестра Марія, Вікторія Меліта була «пристрасною дитиною, якої часто не розуміли». Принцеса, як і її сестри, отримала типово британську освіту: мала схильність до мистецтва, добре малювала і навчалася грі на піаніно. Протягом усього життя Вікторія Меліта була найближча зі старшою сестрою Марією, попри те, що вони були абсолютно різними як зовні, так і за характером: Вікторія Меліта була темноволосою і похмурою, в той час як Марія була блондинкою з легкою вдачею; крім того, Вікторія Меліта, яка була молодша сестри на рік, що було вище і виглядала старше Марії.
Юність в Кобурзі
Батько Вікторії Меліти, принц Альфред, по чоловічій лінії був онуком Ернста I Саксен-Кобург-Готського і мав права на його герцогство. Дядько Альфреда, Ернст II, герцог Саксен-Кобург-Готський, був бездітний, таким чином всі права на герцогство переходили до дітей його покійного молодшого брата принца Альберта і королеви Вікторії. Старший син Альберта, Едуард, принц Уельський, відмовився від прав на герцогство щоб уникнути створення особистої унії Саксен-Кобург-Готи і Великої Британії, коли він успадкує британський трон. Таким чином, батько Вікторії Меліти став ймовірним спадкоємцем дядька. 1889 року на запрошення Ернста II Альфред перевіз сім'ю у Кобург. По прибутті у Кобург герцогиня Марія стала намагатися «германізувати» дочок: вона найняла для них нову гувернантку, оновила гардероб, а також змусила їх пройти обряд конфірмації в лютеранській церкві, хоча раніше діти сповідували англіканство. Дітям нововведення матір'ю, не подобалися і вони відкрито бунтували; в кінцевому підсумку, для них були зроблені деякі послаблення.
Юна Вікторія Меліта, за спостереженнями одного з сучасників, була високою, темноволосою дівчиною з фіалковими очима… володіла упевненістю імператриці і духом дівчинки-шибениці". Як відзначають біографи принцеси, у неї «було занадто маленьке підборіддя, щоб називати її хоча б умовно гарною», але вона володіла «гарною фігурою і очима насиченого блакитного кольору». 1891 року Вікторія Меліта супроводжувала матір в Санкт-Петербург, де проходили похорони великої княгині Олександри Георгіївни — дружини Павла Олександровича, брата Марії Олександрівни. У Санкт-Петербурзі Вікторія Меліта познайомилася з великим князем Кирилом Володимировичем, який доводився їй двоюрідним братом по матері. Хоча між великим князем і принцесою виникла глибока прихильність, мати Вікторії Меліти була проти їх можливого союзу, оскільки Російська православна церква і громадянське право Російської імперії забороняла близькоспоріднені шлюби. Крім того, Марія Олександрівна, яка знала про те, що багато членів дому Романових заводять коханок, не бажала дочці долі нещасної дружини.
Незабаром після того, як у 1893 році її старша сестра Марія стала дружиною кронпринца Фердинанда Румунської, Вікторії Меліті стали підшукувати відповідного нареченого. Восени 1891 року принцеса відвідала бабусю королеву Вікторію в замку Балморал; її візит збігся з візитом до королеви її старшого гессенського онука і спадкоємця герцогського титулу принца Ернста Людвіга, в родині відомого під зменшувально-пестливим прізвиськом Ерні. У Ернста Людвіга та Вікторії Меліти було багато спільного: обидва вони були художньо обдарованими, веселими і відданими, добре ладнали між собою і навіть народилися в один день з різницею у вісім років. Спостерігаючи за онуками, королева Вікторія ухвалила рішення одружити їх.
Перший шлюб
Велика герцогиня Гессенська
Під тиском родичів Вікторія Меліта вийшла стала дружиною кузена Ернста Людвіга, який до того моменту успадкував герцогство батька, 19 квітня 1894 року в замку Еренбург у Кобурзі. На пишному весіллі були присутні представники майже всіх королівських родин Європи, включаючи королеву Вікторію, принца Уельського, вдову-германську імператрицю Вікторію та її сина кайзера Вільгельма II. З дня укладення шлюбу Вікторія Меліта стала іменуватися великою герцогинею Гессенською. За день до весілля Вікторії Меліти і Ернста Людвіга було оголошено про заручини молодшої сестри Ерні Аліси з спадкоємцем російського імператора Олександра III — цесаревичем Миколою.
Трохи менше, ніж через рік після весілля, 11 березня 1895 року, на світ з'явився первісток Вікторії Меліти і Ернста Людвіга — дочка Єлизавета. Поява в родині Єлизавети показало, що Ернст Людвіг не відчуває до дружини практично ніяких почуттів: він приділяв майже всю свою увагу чарівній доньці, відсуваючи дружину на другий план. Не вдалося Вікторії Меліті встановити близькість і з дочкою: маленька принцеса, зовнішністю і манерами схожа на матір, мала батьківський характер і воліла його товариство суспільству матері.
Попри те, що особисте життя подружжя не складалася, вони мали спільні інтереси. Улюбленою розвагою герцогської родини були вечірки, на які допускалися тільки люди молодше тридцяти років. На цих вечірках гості і господарі будинку називали один одного на прізвиська; також гостям дозволялося робити все, що вони побажають. Серед друзів Вікторії Меліти і Ернста Людвіга переважно були прогресивні митці та інтелектуали, а також ті, хто любив веселощі і розваги. Кузен Вікторії Меліти принц Микола Грецький описав одну з таких вечірок, як «найприємнішу і веселу домашню вечірку, на якій я коли-небудь бував».
Вікторія Меліта з радістю влаштовувала звані вечори для друзів разом з чоловіком, однак громадські обов'язки вона виконувати не любила: вона рідко відповідала на листи, часто відкладала візити до старих знайомих, яких компанія з якими не давала їй задоволення, на офіційних заходах герцогиня воліла розмовляти лише з тими людьми, хто міг її розважити, ігноруючи при цьому людей вищого статусу, яких вона вважала нудними. Неувага Вікторії Меліти до її обов'язків викликало невдоволення Ернста Людвіга; у подружжя часто траплялися скандали на підвищених тонах, не рідко доходило до рукоприкладства. Одного разу будучи в люті Вікторія Меліта навіть запустила в чоловіка піднос з китайським чайним сервізом, а потім стала кидати в нього все, що потрапляло під руку. Від сімейних проблем Вікторія Меліта часто збігала на кінні прогулянки, годинами роз'їжджаючи на своєму жеребці Богдані по сільській місцевості. У травні 1896 року Вікторія Меліта побувала на коронації імператора Миколи II і його дружини, де в ній знову прокинулися почуття до великого князя Кирила Володимировича, з яким вона фліртувала на балах та урочистостях з нагоди коронації.