Федеральне агентство з надзвичайних ситуацій () — це агентство Міністерства внутрішньої безпеки США, створене за Президентським планом реорганізації № 3 від 1978 року та реалізоване двома виконавчими розпорядженнями 1 квітня 1979 року. See Federation of American Scientists reference above for effective date of April 1, 1979, stated in Executive Order 12127. Основною метою агентства є координація реагування на катастрофи, які сталися в США і для подолання яких в місцевих органів влади недостатньо ресурсів. Губернатор штату, в якому сталася катастрофа, повинен оголосити надзвичайний стан і офіційно попросити в Президента щоб FEMA та федеральний уряд допомогли його штату відреагувати на катастрофу. Єдиним винятком із вимоги щодо надання допомоги тільки після того, як про це попросить губернатор, є випадок, коли надзвичайна ситуація або катастрофа відбувалась на території, яка належить федеральному уряду, або із федеральною власністю, наприклад, теракт біля федеральної будівлі Альфреда П. Мурра в 1995 році в Оклахома-Сіті, штат Оклахома, або в катастрофа космічного шатла «Колумбія» в 2003 році.
Хоча участь в роботі з ліквідації наслідків катастрофи прямо на місці цієї катастрофи є основною частиною обов'язків FEMA, агентство також надає місцевим органам влади експертів у спеціалізованих галузях та надає кошти для відбудови і для матеріальної допомоги. Агентство разом із Адміністрацією малого бізнесу надає низьковідсоткові позики особам постраждалим від катастрофи, щоб вони мали гроші на відбудову житла та на відновлення знищенного майна. Також FEMA надає кошти на підготовку рятувального персоналу по всій території США.
Історія Агентства, які займались ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, існують в США, в тій чи іншій формі, вже понад 200 років.
До 1930-х років На початку 1800-их років серія руйнівних пожеж нанесла значну шкоду портовому місту Портсмут, штат Нью-Гемпшир. Після цього в 1803 році Конгрес США ухвалив постанову для допомоги постраждалим торговцям Портсмуту, продовживши час, який вони мали для перерахування тарифів на імпортні товари. Це вважається першим законодавчим актом, ухваленим федеральним урядом для надання допомоги після катастрофи.
У період між 1803 та 1930 роками «ad hoc»-постанови із допомоги або компенсації після катастрофи ухвалювались понад 100 разів. Серед прикладів можна навести тимчасове скасування мит і тарифів для купців Нью-Йорка після Великої пожежі в Нью-Йорку 1835 року. Після руйнування театру Джона Т. Форда в червні 1893 року, Конгрес ухвалив законодавство, за яким тим, хто постраждав при руйнуванні цієї будівлі, надавалась компенсація.
1930-1960-ті роки Після початку Великої депресії в 1929 році президент Герберт Гувер в 1932 році доручив створити Фінансову корпорацію із реконструкції. Її метою було позичати гроші банкам та установам для стимулювання економічної діяльності. Корпорація також відповідала за видачу федеральних доларів після катастрофи. Її можна вважати першим організованим федеральним агентством із реагування на катастрофи.
Бюро громадських доріг у 1934 році отримало повноваження із фінансування реконструкції автомобільних доріг та автотрас після катастрофи. Закон про реагування на паводки 1944 року також надав Інженерному корпусу армії США повноваження щодо проєктів щодо боротьби з паводками та щодо зрошення, і таким чином відіграв важливу роль у відновленні після повеней.
Департамент житлового будівництва та міського розвитку (1973—1979) Федеральна діяльність щодо надання допомоги та відновлення після катастроф була підпорядкована Департаменту житлового будівництва та міського розвитку США у 1973 році за Президентським планом реорганізації № 2 від 1973 року. Також в межах департаменту, як відділ, була створена Федеральна адміністрація допомоги при катастрофах. Це відомство буде займатися катастрофами аж до моменту його приєднання до FEMA в 1978 році.
До впровадження Плану реорганізації № 3 від 1978 року виконавчими наказами 12127 та 12148, багато державних агенцій все ще були залучені до ліквідації наслідків катастроф. В деяких випадках понад 100 окремих агентств могли сперечатись за контроль та юрисдикцію над ліквідацією наслідків катастроф.
Протягом багатьох років Конгрес все більше розширював спектр охоплення категорій допомоги, декілька розпоряджень Президента робили те саме. Ухвалюючи ці різні форми законодавства, Конгрес встановив категорію щорічного бюджетного фінансування допомоги жертвам різних видів небезпек чи катастроф, уточнив умови для цього, а потім встановив або делегував обов'язки різним федеральним та не федеральним агенціям.Bea, Keith, "Proposed Transfer of FEMA to the Department of Homeland Security", Order Code RL31510 (оновлено 29 липня 2002), Report for Congress, Congressional Research Service: Library of Congress.
З часом, відбулось значне розширення масиву організацій, які займались ліквідацією наслідків катастроф. Одним із перших таких федеральних відомств була Федеральна адміністрація цивільної оборони, яка діяло у складі Виконавчого офісу Президента США. Тоді функції з адміністрування наслідків стихійних лих були покладені на самого Президента, який делегував їх Адміністрації із фінансування житлового будівництва. Згодом був створений новий Офіс оборонної мобілізації, який потім був перейменований на Офіс оборони та цивільної мобілізації. Потім Офіс цивільної оборони при Міністерстві оборони, пізніше при Міністерстві охорони здоров'я і соціальних служб, а потім він був віднесений до відома Міністерства сільського господарства. Пізніше були створені Управління з планування при надзвичайних ситуацій, Агенція готовності до цивільної оборони (на заміну Офісу цивільної оборони при Міністерстві оборони) та Адміністрація загальних служб.
Ці дії демонстрували, що протягом цих років внутрішня підготовленість держави вирішувалась декількома абсолютно різними законодавчими актами, мотивованими політичними чи бюджетним причинами, а не єдиною об'єднаною і всебічною стратегією для задоволення потреб нації щодо цього питання.Falkenrath, Richard S., "Problems of Preparedness: U.S. Readiness for a Domestic Terrorist Attack" (2001)International Security, Boston. Потім, у 1978 році були здійснені дії для об'єднання декількох окремих функцій: було створене FEMA для розміщення функцій цивільної оборони та реагування на катастрофи під одним дахом. Це вважалось дуже суперечливим рішенням на той час.
FEMA як незалежне агентство (1979—2003)
Федеральне агентство з надзвичайних ситуацій США було створене відповідно до Плану з реорганізації № 3 від 1978 року, який був введений в дію Президентом Джиммі Картером у Виконавчому наказі 1 квітня 1979 року.
В липні того ж року Картер підписав Виконавчий наказ 12148, який передав повноваження щодо ліквідації наслідків катастроф новому відомству федерального рівня. FEMA поглинула Федеральну адміністрацію страхування, Національну адміністрацію запобігання та контролю пожеж, Програму готовності громад Національної погодної служби, Федеральне агентство з готовності Адміністрації загальних служб та Федеральну адміністрацію з ліквідації наслідків катастроф. FEMA також отримала відповідальність за нагляд за цивільною обороною країни, функцію, яку раніше виконувало Агентство цивільної готовності Міністерства оборони.
Однією з катастроф, на яку відреагувала FEMA, був викид токсичних відходів в Лав-Кенел в місті Ніагара-Фоллс, штат Нью-Йорк, наприкінці 1970-х. FEMA також відреагувала на аварію на АЕС Три-Майл-Айленд в Пенсільванії, в ході якої була серйозно пошкоджена активна зона реактора, а частина ядерного палива розплавилася. Ці катастрофи, хоч і показали що агентство може функціонувати належним чином, також виявили певні недоліки.
В 1993 році Президент Білл Клінтон призначив Джеймса Лі Вітта директором FEMA. В 1996 році агентство було підвищено до одного рівня із міністерствами, хоча не було продовжено Президентом Джорджем Бушем. Вітт ініціював реформи, які допомогли впорядкувати процес відновлення та ліквідації наслідків катастроф. Закінчення холодної війни також дозволило перенаправити ресурси агентства від цивільної оборони до готовності до ліквідації наслідків катастроф.
Після створення FEMA шляхом реорганізації та виконавчих наказів, Конгрес продовжував розширювати повноваження FEMA, покладаючи на нього все нові і нові обов'язки. Ці обов'язки включають забезпечення безпеки гребель відповідно до Закону про національну програму безпеки гребель, допомогу внаслідок стихійних лих передбачену Законом про подолання наслідків катастроф та про невідкладну допомогу, зменшення небезпеки від землетрусів відповідно до Закону про зменшення небезпеки від землетрусів 1977 року, надання їжі та притулку під час надзвичайних ситуацій відповідно до Закону про допомогу бездомним від 1987 року, контроль за поводженням із небезпечними матеріалами відповідно до Закону про готовність до надзвичайних ситуацій та правом на поінформованість громад від 1986 року. Також було додаткове розширення повноважень Виконавчим наказом 12699 щодо вимог до безпеки федеральних будівель та Виконавчим наказом 12941, що стосується необхідності розрахунку витрат на сейсмічну модернізацію федеральних будівель.
Крім того, FEMA отримала повноваження щодо боротьби з тероризмом відповідно до Закону про зброю масового знищення від 1996 року, який був реакцією на виявлення вразливих місць у США після заринової атаки в Токійському метрополітені в 1995 році.
FEMA у складі Міністерства національної безпеки (з 2003)
Після нападів 11 вересня 2001 року Конгрес прийняв Закон про національну безпеку 2002 року, який створив Міністерство національної безпеки для кращої координації між різними федеральними агенціями, які займаються правоохоронною діяльністю, ліквідацією наслідків катастроф, захистом кордону та цивільною обороною. FEMA була переведена до складу цього міністерства 1 березня 2003 року. В результаті, FEMA перетворилась на частину Директорату готовності та реагування на надзвичайні ситуації Міністерства національної безпеки, де працювали понад 2600 штатних працівників, але знову стало Федеральним агентством з надзвичайних ситуацій 31 березня 2007 року, при цьому все одно залишившись в Міністерстві національної безпеки.
Ураган Катріна в 2005 році продемонстрував, що бачення щодо подальшого об'єднання функцій та іншої реорганізації не може розв'язати проблеми, з якими раніше стикнулось FEMA. «Підсумковий звіт Двопартійного комітету з розслідування питань підготовки та реагування на ураган Катріна», опублікований 15 лютого 2006 року Офісом друку уряду США, показав, що федеральне фінансування штатів для підготовки до «всіх небезпек» не видавалось, якщо місцеві агенції не збирались витрачати їх на боротьбу із тероризмом.Senate Bipartisan Committee (15 лютого 2006), "The Final Report of the Select Bipartisan Committee to Investigate the Preparation for and Response to Hurricane Katrina, U.S. Government Printing Office: Washington, D.C. Фахівці з реагування на надзвичайні ситуації засвідчили, що виділення коштів на підготовку до природних небезпек мало менший пріоритет, ніж виділення коштів на підготовку антитерористичних заходів. В свідченнях також висловлювалась думка, що місія щодо зменшення вразливості та підготовки до стихійних лих до їх виникнення була відокремлена від функцій готовності до катастроф, зробивши націю більш вразливою до відомих небезпек, таких як урагани.Senate Bipartisan Committee, 2006, p. 208.
Після звинувачень у неефективному управлінні під час урагану Катріна, Національну медичну систему катастроф було передано з Міністерства національної безпеки до Міністерства охорони здоров'я і соціальних служб за Законом про готовність до пандемій та всіх видів небезпек, підписаним Президентом Джорджем Бушем 18 грудня 2006 року.