Соціа́льне дистанціюва́ння — комплекс санітарно-епідеміологічних заходів немедикаментозного характеру, спрямованих на зупинку або уповільнення поширення заразної хвороби. Мета соціального дистанціювання — зниження ймовірності контакту між інфікованими і неінфікованими людьми, щоб зменшити рівень передачі інфекції, захворюваності та, врешті, смертності.Pandemic Planning — Social Distancing Fact Sheet
Соціальне дистанціювання найбільш ефективне, коли інфекція здатна передаватися повітряно-крапельним шляхом (при кашлі або чханні); при безпосередньому фізичному контакті, в тому числі сексуальному контакті; при непрямому фізичному контакті (наприклад, через дотик до забруднених поверхонь — фомітам); або при передачі повітряним шляхом (коли мікроорганізм здатний зберегти активність в повітрі протягом тривалого періоду).«Information about Social Distancing» , Santa Clara Public Health Department.
Соціальне дистанціювання може бути менш ефективним у випадках, коли інфекція передається здебільшого водою чи їжею, чи ж переносниками, такими як комахи (комарі), і зрідка — від людини до людини.«Interim Pre-Pandemic Planning Guidance: Community Strategy for Pandemic Influenza Mitigation in the United States—Early, Targeted, Layered Use of Nonpharmaceutical Interventions», CDC, February 2007 Серед можливих недоліків соціального дистанціювання — самотність, зниження продуктивності праці і втрата інших переваг, пов'язаних з взаємодією людей.
Історично, як засіб запобігання поширенню прокази та інших інфекційних захворювань через соціальне дистанціювання, використовувалися лепрозорії і лазаретиCharles Léon Souvay, «Leprosy», Catholic Encyclopedia (1913), Volume 9..
Примітки
Посилання
Harry Stevens, «Why outbreaks like coronavirus spread exponentially, and how to 'flatten the curve'», The Washington Post, 14 March 2020, «These simulations show how to flatten the coronavirus growth curve»