Інтернет-убивство відноситься до типу вбивства, в якому жертва та злочинець познайомилися в Інтернеті, в деяких випадках знаючи один одного лише через Інтернет.Psychiatric mental health nursing, Katherine M. Fortinash, Patricia A. Holoday-Worret, 2007 — Page 509, definition: «Internet Homicide: Luring a person from a chat room to an actual meeting. Can turn deadly.»http://www.napavalley.edu/Projects/189/Chapter_022_4th_ed__handout.pdf Napa Valley College teaching text: Chapter 22, definition: «Internet Homicide: Luring a person from a chat room to an actual meeting. May turn deadly.»Killers on the Web: True Stories of Internet Cannibals, Murderers and Sex Criminals by Christopher Berry-Dee and Steven Morris, John Blake Publishing, 2006. Також інтернет-убивця — це поширена у ЗМІ назва особи, яка транслює вбивство через Інтернет або яка вбиває жертву, зустрівшись із нею попередньо в Інтернеті.Criminal Profiling: An Introduction to Behavioral Evidence Analysis by Brent E. Turvey, 2008 («… the Internet enables offenders to gain control of their victims.») Залежно від місця зустрічі, у ЗМІ використовуються й інші назви такого злочину. Наприклад, вбивця з Інтернет-чату, вбивця з Craigslist, серійний вбивця з Facebook. Вбивство в Інтернеті також може бути частиною пакту про інтернет-самогубство або консенсусного вбивства (зі згоди обох сторін).
Серійні вбивці Серійні вбивці — це вбивці, які скоїли три або більше злочинів почергово, з періодом так званого емоційного охолодження між кожним злочином. Їх мотивація до вбивства багато в чому ґрунтується на психологічному задоволенні.Holmes and Holmes, Contemporary, p. 1 Такі вбивці використовували форми соціальних мереж для залучення жертв задовго до появи Інтернету. Наприклад, з 1900 по -1914 роки угорський серійний вбивця Бела Кісс заманив 24 жертви, використовуючи приватні оголошення, опубліковані в газетах.Greig, Charlotte (2005). Evil Serial Killers: In the Minds of Monsters. New York: Barnes & Noble. p. 194.
За словами Пола Боція, автора книги «Кіберсталінг: Домагання в епоху Інтернету та як захистити свою сім'ю», "Думка про те, що серійний вбивця, можливо, діяв через Інтернет зрозуміло призвела до публічного занепокоєння. "Cyberstalking: Harassment in the Internet Age and How to Protect Your Family by Paul Bocj, Praeger Publishers, 2004 У Енциклопедії серійних вбивць від А до Я Гарольда Шектера замітка про Інтернет розповідає: "Якщо Інтернет став дуже корисним інструментом для людей, зацікавлених у серійних вбивцях, він також може виявитись корисним і для самих серійних убивць ". Моріс Годвін, судово-медичний консультант, стверджував, що «є деякі садисти, які покладаються на ефект Марді Гра [» вміння приховувати свою особистість в Інтернеті «], щоб заманити і вбити своїх жертв». Першим серійним убивцею, який застосував Інтернет для пошуку жертв, був Джон Едвард Робінсон. Його було заарештовано у 2000 році і названо в Новинах правоохоронних органів «першим американським серійним вбивцею в Інтернеті» та "першим в країні документально підтвердженим серійним вбивцею, який використав Інтернет як засіб заманювання жертв ". Clues from killers: serial murder and crime scene messages. Dirk Cameron Gibson, 2004
Місця зустрічі Інтернет-убивці можуть шукати жертв через форуми, чати, програми електронного списку розсилки, електронну пошту, дошки оголошень, соціальні мережі, онлайн-рольові ігри, послуги онлайн-знайомств, групи Yahoo, або Usenet.
Чати Інтернет- чати іноді використовуються вбивцями для зустрічі та заманювання потенційних жертв.Psychiatric Mental Health Nursing, Katherine M. Fortinash and Patricia A. Holoday-Worret, 2007 — Page 509, definition: «Internet Homicide: Luring a person from a chat room to an actual meeting. Can turn deadly.» Наприклад, японський серійний вбивця Хіросі Мауе. Він знаходив своїх жертв, використовуючи онлайн-чати про самогубства. Також відомо, що вбивця Ліза М. Монтгомері зустріла свою жертву в онлайн-чаті для любителів рет-тер'єрів під назвою «Балаканина».
Онлайн-чати також використовуються для планування консенсусних вбивств. Наприклад, у 1996 році жителька Меріленда, Шерон Лопатка, в розмові з чоловіком в онлайн-чаті, очевидно погодилася бути вбитою катуваннями та удушенням Роберт Фредерік Глас визнав себе винним у вбивстві Лопатки, а пізніше помер у в'язниці, відбуваючи покарання. У справі «Джон», яка може вважаться квазіконсенсусним вбивством, хлопчик-підліток з Альтрінчама, Англія, використовуючи довгі розмови в онлайн-чаті, змусив іншого хлопчика вчинити самогубство. Ще один підліток, Марк, вважав, що його вербують агенти секретної служби. Вбивство-самогубство не вдалося, і 29 травня 2004 року Джон визнав свою вину у підбурюванні до вбивства. Його засудили до трирічної ізоляції. Марк визнав свою провину у замаху на вбивство і був засуджений до дворічної ізоляції. Хлопцям заборонялося контактувати один з одним.
Інтернет-реклама Як пояснюється у статті New York Daily News за 2009 рік, "Місця, де сором'язливі або надто зайняті для зустрічі віч-на-віч, пари могли б знайти приватність, існували задовго до появи Craigslist та сайтів знайомств. Називаючи себе «шлюбним бюро», ці організації були здебільшого відомі як «клуби самотніх сердець». Їх популярність припала на середину 20 століття. Саме за допомогою друкованих ЗМІ (газети, приватні оголошення, реклама «клубу самотніх сердець»), такі злочинці як Гаррі Паверз «вбивця з шлюбного бюро» та Гарві Карігнан «вбивця з оголошень» знаходили своїх жертв.
Реклама онлайн поступово замінила друковану рекламу, і Інтернет тепер є місцем, де вбивці, які використовують аналогічний спосіб дії, можуть зустріти своїх жертв; У Енциклопедії Шектера замітка про «Оголошення» повідомляє про використання сайтів Інтернет-знайомства та Інтернет-реклами так званим «Інтернет- канібалом» Арміном Мейвсом. Починаючи з 2007 року, кілька обвинувачених та засуджених вбивць зв'язувалися з жертвами за допомогою рекламних служб, таких як Craigslist. Цих вбивць у ЗМІ іноді називають «вбивцями з Craigslist»; Уперше цей термін з'явився 31 жовтня 2007 року в заголовку , штату Міннесота, посилаючись на вбивство Кетрін Олсон вчинене Майклом Джон Андерсоном, якого тоді й охрестили «вбивцею з Cragslist».
З 2007 року, декілька підозрюваних та засуджених злочинців зустрічалися зі своїми жертвами або підбурювали їх до вбивства через Craigslist. Двоє людей з цих випадків були засуджені на 3 місяці, а ще четверо були звинувачені у злочинах протягом 13-місячного періоду з березня 2008 року по квітень 2009 року. Хоча Craigslist вважається першочерговим пунктом зустрічі, а вбивства здійснювалися так, щоб підозрюваних чи звинувачуваних назвали «вбивцями з Craigslist», справжні мотиви цих злочинів були різними. Смерть жертв може бути наслідком пограбування або сексуального насильства. Деякі з цих злочинців, можливо, й не мали наміру вчинити вбивство, але вбили своїх жертв під час боротьби або втечі. Кожен випадок різний.
Інтернет-знайомства За словами Майкла Ларго, автора книги « Фінальний вихід: Ілюстрована енциклопедія смерті» «Інтернет-знайомства стають дуже популярними, але з 1995 р. було […] більше 400 випадків, де вбивства пов'язували з людьми, які зустріли своїх жертв онлайн». archived from
Критика концепції Деякі експерти у сфері права та технологій піддали сумнівам думку про те, що існує таке явище,як вбивство через Інтернет. Леслі Харріс, виконавчий директор Центру Демократії й технологій висловила свою думку щодо фрази «вбивця з Craigslist» — «багато трагічних інцидентів, які опосередковано включали в себе використання Інтернету, насправді не мали нічого спільного із самим Інтернетом. Випадок з Craigslist — це останній приклад цього феномену. Craigslist є інноваційним та корисним ресурсом, репутацію якого, чесно кажучи, забрунили лише тому, що це інтернет-сайт». Книга «Гіпер-злочин» стверджує, що «чим більше люди спостерігають, тим більше ці широко поширені випадки кіберубивст зникають, як дим у кіберпросторі». Сюзан Бреннер, професор права та технологій, писала, «чи є кібер-злочином те, що Джон зустрів Мері в Інтернеті, спілкувався з нею та, використовуючи e-mail заманив її на зустріч, де і вбив? Новини часто описують таку поведінку як кібер-убивство або інтернет-убивство. Але чому це не просте убивство? Ми, наприклад, не називаємо убивства замовлені по телефону — теле-убивства, чи поштою — поштові вбивства. Виходить, що це не кіберубивство, а радше реальний злочин, пов'язаний з використанням комп'ютерних технологій», але вона погодилась, що «можливо існують причини, чому до такої поведінки слід відноситися по іншому і вважати її чимось іншим, ніж звичайний злочин».
Відомі інтернет-убивства Наступні особи були заарештовані і/або засуджені за злочини, які, зі ствердження поліції, включали в себе використання таких інтернет-ресурсів як чати, реклами Craigslist для контактування жертв та найму вбивць. Незважаючи на схожі методи встановлення контакту з жертвами, злочини відрізняються своїми мотивами. У наведеному нижче списку смерть жертв могла бути умисною (особливо якщо злочинець є серійним убивцею), або вона також могла бути наслідком пограбування, страхового шахрайства чи сексуального насильства.
Роберт Фредерік Гласс. Комп'ютерний аналітик з Північної Кароліни здійснив убивство Шерон Лопатки, яке, очевидно, було за двосторонньою згодою. Вона перенесла катування та була задушена до смерті 16 жовтня 1996 року. Лопатка використала Інтернет, щоб знайти Гласса. Там же вона також рекламувала порнографію. Гласса пізніше було засуджено за добровільне ненавмисне вбивство.
1998 року, Кріса Діна, далекобійника з Індіани, було засуджено до довічного позбавлення волі за вбивство 17-річного Кріса Маркіса з Вермонту. Маркіс влаштував аферу, в якій він видавав себе за 27-річного власника неіснуючого магазину під назвою CB Shack. Він пропонував людям обмінюватися товарами через інтернет. Але коли люди надсилали йому свої товари, Маркіс або не відправляв нічого взамін, або ж відправляв щось старе чи зламане. Жертвою цієї афери став Дін, який сконструював вибухівку з труб та надіслав її Маркісу, цим самим убивши його та поранивши його матір. Убивство Офіра Рахума було наслідком стрілянини 17 січня 2001 року, в ході якої палестинські бойовики з фракції Танзим(ФАТХ) убили 16-річного ізраїльського школяра Офіра Рахума на окраїні міста Раммала. Убивство було сплановано та ініційовано 24-річною жителькою Бір-Набали, співробітницею Організації визволення Палестини Моною Джауд Аваною. Авана з Рахумом вели довгі приватні розмови англійською через програму ICQ, в ході яких вона вдавала з себе єврейську ізраїльську дівчину. Авані вдалося завоювати довіру Рахума й змусити його зустрітися в Єрусалимі, нібито в романтичних цілях. Прибувши на зустріч, вона відвезла хлопця повз митний контроль на територію, контрольовану палестинцями та до відлюдної місцини на окраїні Раммала. Там палестинські терористи розстріляли Рахума з близької відстані. Авана при цьому стояла в стороні, спостерігаючи за сценою. Вона була засуджена до довічного позбавлення волі за вбивство. Консенсусне вбивство (зі згоди обох сторін) Бернда Юргена Брандеса так званим «Інтернет-канібалом» Арміном Майвесом. Чоловіки познайомилися на вебсайті під назвою The Cannibal Cafe, де люди описували свої фантазії стосовно канібалізму, і де Майвес відкрито оголосив про пошук жертви. Джон Едвард Робінсон, відомий у ЗМІ як «Інтернет-рабовласник» та «перший інтернет-серійний вбивця». Більшість своїх жертв він зустрів у інтернет-чатах. Його було засуджено за вбивство 5-х жінок шляхом нанесення удару по голові тупим предметом.'Internet Slave Master' by John Glatt, 2001, St. Martin's Paperbacks. 'Anyone You Want Me to Be: A True Story of Sex and Death on the Internet' by John Douglas and Stephen Singular.Gribben, Mark. «John E. Robinson, Sr.: The Slavemaster». Crime Library. truTV.