Епіліон, також епілій ( — малий епос) – епічний жанр в давньогрецькій та римській літературі. Епіліон є короткою поемою на міфологічний сюжет, написаною гекзаметром. Цей жанр особливо характерний для елліністичного періоду та александрійської літератури. Епіліон застручається також у римській поезії, зокрема в Неотериків.
Короткий опис Подібно до великого епосу епіліон описує міфічні або історичні події у віршованій формі (зазвичай гекзаметром). Стилістика епіліона спирається на канонічні гомерівські зразки, нерідко в епіліонах запозичувалися з класичних епосів формальні звороти, типові епітети і цілі фрази. Такі стилістичні риси мали надати епіліону масштабу великого епосу, хоча іноді ці засоби вживалися з пародійною метою.
Приклади епіліонів Елліністичний період Філет: «Гермес» Александр Етолійський: «Рибак» Каллімах: «Гекала» Теокріт: 13, 22, 24, Ератосфен: «Гермес» Мосх: «Європа»
Латинська література Цинна, Смирна Кальв: «Іо» Катулл 64 «Вергілієвий додаток» Вергілій: «Георгіки» 4.315–558: Арістей Вергілій: «Енеїда» 9.182–234: «Ніс і Евріал» Овідій: «Метаморфози» 8.611–724: «Філемон і Бавкіда»
Пізня античність
Коллуф, «Викрадення Єлени» Мусей Граматик: «Геро і Лаендр»
Література . . . . . . . . (Reprinted in 1967 by Georg Olms Verlag (Hildesheim)) . . . . . .