Живий вогонь — вогонь, добутий переважно тертям дерева об дерево (витиранням). Обряд був поширений у селянській традиції слов'янських народів. Аналогічні обряди зафіксовані у гірських шотландців у XVIII столітті («першотравневі вогні»), хрещених татар у XIX століттіГаврилов Б. Г. О кереметях крещеных татар . Окрім того, за допомогою тертя здавна розводилися великодні і різдвяні багаття в багатьох народів Європи.
Використовування в різних народів Згідно з народними повір'ями, живий вогонь має велику магічну, цілющу й очищувальну силу. Через це його використовували тільки в особливих випадках: коли треба розпалити вогонь у новому житлі, змінити старий вогонь на новий по завершенні календарного циклу, також для деяких магічних дій.
В українських Карпатах живий вогонь («жива ватра») добувався пастухами на полонині на Юрія Весняного, і він мав горіти до Покрови, оберігаючи худобу. Згасання вогню віщувало велике нещастя. Обряд здійснював ватаг (старший пастух), витирання вогню свердлінням цурки скалкою супроводжувалося читанням молитов. У Російській імперії на межі XIX—XX століть живий вогонь використовували для розкладання купальських багать, для переганяння худоби під час епідемій. У Стародавньому Римі в разі недоглядання невгасимого вогню весталками новий вогонь для храму Вести добували також тертям.
Згадки в літературі
Примітки
Джерела