Одностороння декларація незалежності (ОДН) — це формальний процес, що веде до створення нової держави субнаціональним утворенням, яке оголошує себе незалежним і суверенним без офіційної згоди з державою, від якої воно відокремлене. Цей термін вперше було вжито, коли Родезія проголосила незалежність у 1965 році від Сполученого Королівства (Велика Британія) без угоди з Великою Британією.Douglas George Anglin. Zambian Crisis Behaviour: Confronting Rhodesia's Unilateral Declaration of Independence, 1965–1966. McGill-Queens, 1994.

Приклади Відомі приклади одностороннього проголошення незалежності, крім Родезії Don H. Doyle. Secession as an International Phenomenon: From America's Civil War to Contemporary Separatist Movements. University of Georgia Press, 2010.: Ірландська Декларація незалежності 1919 року в революційному парламенті Катанги, Декларація незалежності Чомбе в липні 1960 р. спроба відокремлення Біафра від Нігерії в 1967 р., Декларація Бангладеської незалежності від Пакистану в 1970 р., (Міжнародно невизнане) відокремлення Турецької Республіки Північний Кіпр від Кіпру в 1983 році, Палестинська декларація незалежності від Палестинські території у 1988 р., Республіка Косово — у 2008 р.United Nations. Index to Proceedings of the General Assembly 2008/2009: Subject Index. New York City, USA: United Nations, 2010. Pp. 138. Під час розпаду Радянського Союзу протягом 1990–1991 р. багато його республік оголосили про свою незалежність в односторонньому порядку, без узгодження (але згідно чинної Конституції та Закону) і, таким чином, радянський центральний уряд було визнано нелегітимним.

Під час розпаду Югославії, уряд Сполучених Штатів попросив уряди Словенії та Хорватії відмовитись від своїх планів через загрозу великої війни, що вибухне на Балканах, і погрожував, що буде протистояти обом країнам щодо основ Гельсінського заключного акта, якщо вони це зроблять. Однак через чотири дні і Словенія, і Хорватія оголосили про свою незалежність від Югославії Florian Bieber, Džemal Sokolović. Reconstructing multiethnic societies: the case of Bosnia-Herzegovina. Ashgate, 2001. Pp. 41., що, в подальшому призвело до відомих трагічних подій.

Список ОДН в історії +ДатаПроголошена державаПоходженняФактична незалежністьМіжнародне визнанняПримітки1581ТакТакПровінції Брабант, Гелдерланд, Зутфен, Голландія, Зеландія, Фрисландія, Мехелен та Утрех відмовилися коритися королю Філіпу II. Війна за незалежність Нідерландів тривала до 1648 року з визнанням Іспанією незалежності семи Об'єднаних провінцій.1776ТакТакВійна за незалежність тривала з 1775 по 1783 рік, у рік, коли Велика Британія визнала незалежність США. Однак у 1812 році англійці зруйнували місто Вашингтон у відповідь на вторгнення Сполучених Штатів у її північні колонії, що зараз є Канадою.1810Так, після військової перемоги 1819 рокуТак, з 1819 року.20 липня 1810 року було подано Декларацію незалежності Сантафе, яка була поширена в інших містах, таких як Момпокс (1811) та Картахена де Індіас (1811). У 1813 р. Іспанія розпочала повернення втрачених територій, інцидент відбувся у 1816 р. У 1819 р., після битви при Бояча, іспанців було вигнано з території нинішньої Колумбії.1811Так, після військової перемоги 1822 рокуТак, з 1822 року.Іспанія вела війну, яка тривала до 1823 року. Венесуельська держава зникла в середині громадянської війни. Він приєднався до Гран Колумбії, яка здобула незалежність, і в кінцевому підсумку розчленовується. Через роки Іспанія визнала незалежність нової венесуельської республіки у 1845 році.1816Так, після військової перемоги 1814 рокуТак, з 1822 року.Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плата боролися до 1810 та 1814 рр. До набуття фактичної незалежності. Поза Ріо-де-ла-Плата вони продовжували боротьбу на всьому континенті за незалежність інших країн. Парагвай негайно відокремився від Об'єднаних провінцій. Бразилія вдерлася в Уругвай. Іспанія визнала незалежність Аргентини в 1859 році1818ІспаніяТак, після військової перемоги 1818 рокуТак, з 1822 року.Іспанія визнала незалежність Чилі в 1844 році2008 КосовоТакТак (Частково)За оприлюдненою Декларацією про незалежність більшість держав заявили про міжнародне визнання, однак є країни, які відмовляються визнавати Косово.2014КримНіНіАнексовано Росією після незаконного референдуму. За міжнародним правом належить Україні.2017 КаталоніяНіНіОдностороння Декларація незалежності Каталонії була підписана 10 жовтня 2017 р.   Одностороннє проголошення незалежності викликало несприйняття і міжнародне засудження.

Одностороннє проголошення незалежності Косово у 2008 році.

17 лютого 2008 року Косово в односторонньому порядку проголосило незалежність від Сербії. На позачерговій урочистій сесії парламенту Косова всі 109 депутатів проголосували за Декларацію незалежності. Це рішення було скасовано урядом Сербії того ж вечора, як незаконний акт тимчасових органів у Приштині. Реакція міжнародної спільноти на проголошення незалежності розділилася. 22 липня 2010 року на вимогу Генеральної Асамблеї ООН Міжнародний суд опублікував дорадчий висновок, в якому говорив, що одностороннє проголошення незалежності Косово "не порушує міжнародного права". Суд зазначив, що формулювання "відповідно до" слід розуміти в тому сенсі, що в міжнародному праві немає абсолютної заборони односторонніх декларацій незалежності і в яких недержавні суб'єкти не можуть поширюватися на зобов'язання поважати територіальну цілісність держав. Суд визначив, що його завдання полягає в тому, щоб визначити, чи порушує декларація як таке міжнародне законодавство, а не те, які її наслідки на основі чого Косово стає незалежним. Суд визначив конкретні сфери, які потенційно могли б містити елементи, які обмежували б право на одностороннє оголошення незалежності, чітко виділяючи Резолюцію Ради Безпеки ООН 1244, а також конституційну основу, прийняту Місією ООН у Косові. Суд встановив, що ці документи є міжнародною правовою базою, в якій слід розглядати декларацію, але дійшов висновку, що автори декларації не діють як представники Тимчасових інститутів самоврядування, а тому положення не застосовуються до них та не порушують міжнародне законодавство. Суд 10 голосами проти 4 постановив, що міжнародне право не було порушено.

Юридичні аспекти Міжнародний суд у своєму дорадчому висновку 2010 року заявив, що односторонні декларації незалежності не є незаконними згідно з міжнародним правом.

Дивись також Список суверенних держав за датою утворення Декларація незалежності Гельсінські угоди (також відомий як Заключний акт Гельсінкі) Міжнародне право Міжнародні зв'язки Об'єднані Нації Деколонізація Сецесія Декларація незалежності Автономної Республіки Крим та міста Севастополя

Джерела