Адріан Фрідріх Вільгельм Юліус Людвіг фон Верді дю Вернуа (; 19 липня 1832 — 30 вересня 1910) — прусський воєначальник, генерал піхоти, військовий міністр Пруссії, педагог і письменник.

Біографія Поступив на службу в 1850 році в 14-й піхотний полк. У 1863-1865 роках. перебував при російському головнокомандувачі в Польщі, а в 1866 році — при штабі кронпринца .

У 1870 році він був призначений начальником відділу великого генерального штабу, а потім взяв участь у Франко-прусській війні, при головній квартирі, де завідував відомчим відділом.

У 1879 році призначений директором цивільного департаменту військового міністерства, в 1883 році — командиром 1-ї піхотної дивізії, в 1887 році — губернатором Страсбурга.

У 1888 році він брав участь головою комісії в розробці статуту польової служби Прусської армії, а в 1889 році був призначений військовим міністром Пруссії.

У 1891 році покинув службу і цілком присвятив себе військово-літературним заняттям. Особливо видатною вважається його діяльність як викладача військової академії (1866-72) і начальника відділу в генштабі. У своїх працях і військово-педагогічній діяльності він є піонером прикладного методу, пізніше прийнятого практично у всіх арміях для вивчення тактики; він же дав цим істотний імпульс підготовці німецьких офіцерів.

Всю сутність військового мистецтва Верді дю Вернуа бачив в тому, щоб ясно ставити собі мету і енергійно прагнути її досягнення. Будучи одним з найвидатніших військових вчених Німеччини, він писав просто і ясно, щоб кожна його фраза могла бути легко зрозуміла нижніми чинами. Він настільки цінував самостійність судження, що рекомендував брати в основу викладання ті операції, які закінчилися невдачею, щоб не утрудняти критика авторитетом перемоги.

Ідеї ​​Верді дю Вернуа не згасли і тоді, коли, після шести років роботи, він залишив військову академію. У числі його послідовників, які розвинули і поширили його ідеї, можна вказати на Шварте, Гоппенштедта, Леффлера, Франсуа, Кислінга та інших.

Останні 20 років життя, перебуваючи поза справами, відірваний від практичної діяльності, Верді дю Вернуа поступово ухилявся в своїх ідеях в бік систематичних і теоретичних суджень, однак, зберіг ясний, широкий розум, позбавлений схоластики, тримався завжди на ґрунті фактів і навіть незадовго до своєї смерті, в одній з популярних статей (в «Handbuch für Heer u. Flotte», фон-Альтена) сам застерігав від шкідливих наслідків торжества позиційної системи і панування геометричних елементів.

Верді не цурався і витонченої літературі: в 1894 році в Страсбурзі, а потім в столиці Німеччини, була поставлена ​​його драма «Alarich, König der Westgoten».

Юліус фон Верді дю Вернуа помер 30 вересня 1910 року в місті Стокгольмі і був з почестями похований в Берліні.

Нагороди

Прусське королівство Орден Червоного орла 3-го класу з луком і мечами (1866) 2-го класу з мечами і дубовим листям га кільці (1877) зірка до ордена 2-го класу (18 січня 1883) великий хрест з дубовим листям і мечами на кільці (23 березня 1890) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів лицарський хрест з мечами (1871) командорський хрест (19 січня 1873) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Pour le Mérite військовий орден орден за науку і мистецтво (1 серпня 1891) Почесний доктор філософського факультету Кенігсберзького університету (1894) Орден Заслуг Прусської Корони (1 березня 1909)

Саксонське королівство

Орден Заслуг (Саксонія), командорський хрест 2-го класу з військовою відзнакою (1870) Орден Альберта (Саксонія), великий хрест із золотою зіркою (7 жовтня 1882)

Вюртемберзьке королівство

Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), командорський хрест (30 грудня 1870) Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест (4 грудня 1879)

Австро-Угорщина Орден Франца Йосифа, великий хрест (1876) Орден Леопольда (Австрія), великий хрест (1889)

Італійське королівство Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест Орден Корони Італії, командорський хрест

Мекленбург Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу Орден Вендської корони, великий хрест (20 грудня 1897)

Російська імперія Орден Білого Орла Орден Святої Анни 2-го ступеня з мечами Орден Святого Володимира 4-го ступеня

Інші країни Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, командорський хрест з мечами (Велике герцогство Ольденбурзьке; 31 грудня 1870) Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 1-го класу з мечами (1875) Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест (21 вересня 1889) Орден Церінгенського лева, великий хрест (Велике герцогство Баденське; 1889) Орден «За військові заслуги» (Баварія), командорський хрест (10 листопада 1890) Орден Лева і Сонця 1-го ступеня (Каджарський Іран) Авіський орден, великий хрест (Португальське королівство) Медаль «За військові заслуги» (Ліппе) з мечами

Література

Верди дю Вернуа, Юлий // Военная энциклопедия : [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого … [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915. Верди дю Вернуа, Юлий // Большая советская энциклопедия : в 66 т. (65 т. и 1 доп.) / гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М. : Советская энциклопедия, 1926—1947. Верди-дю-Вернуа, Юлий // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. Trevor N. Dupuy. A Genius for War: The German Army and General Staff, 1807-1945, NOVA Publications, 1991, ISBN 9780963869210 Verdy du Vernois, Julius von // Encyclopædia Britannica, 1911 .

Примітки