Поповка — селище в Республіці Татарстан, Нижньокамському районі. У XVIII—XIX століттях носило назву Уратьма чи Уратьма-Поповка. Селище знаходиться на березі річки . Адміністративно належить до Шереметєвського сільського поселення. У селі знаходиться пам'ятка архітектури місцевого значення — Стрітенська церква 1860-х років побудови.

Географія та адміністративний устрій Поповка знаходиться в 40 км на південний захід від районного центру міста Нижньокамськ. Воно лежить у нижній течії невеликої річки Уратьми, притоки Ками. Центр сільського поселення Шереметьєвка знаходиться на півдні від села, через нього проходить автодорога Чистополь — Нижньокамськ. У селищі наявні 3 вулиці: Сонячна, Молодіжна та Шкільна, спрямовані з півночі на південь. Окрім автодороги до Шереметьєвки наявна дорога до села Наріман.

У XVIII—XIX століттях село належало до Богородської волості Чистопольського повіту Казанської губернії. У 1920—1930 роках належало до Чистопольського кантону Татарської АРСР. У 1930—1963 роках було в складі Шереметьєвського району, у 1963—1965 — Челнінського, а з 12 січня 1965 — Нижньокамського району Татарської АРСРПоповка Татарская энциклопедия, Т. 4 (2008). Институт Татарской энциклопедии и регионоведения АН РТ. З 2005 року входить до складу Шереметьєвського сільського поселенняЗакон Республики Татарстан от 31 января 2005 года N 31-ЗРТ «Об установлении границ территорий и статусе муниципального образования „Нижнекамский муниципальный район“ и муниципальных образований в его составе».

Історія Село Уратьма існує з середини XVIII століття. У 1790-ті — 1830-ті роки належало казанському губернатору та його нащадкам. У 1835 році її придбав генерал-лейтенант Іван Анатолійович Нератов, який, вийшовши у відставку зі служби 17 листопада 1846 року, оселився тут з родиноюНератова Е. И. «К биографии командира Ижевского оружейного завода И. А. Нератова. Семейные предания и архивные материалы» Война и оружие: Новые исследования и материалы. Труды Четвертой международной научно-практической конференции. 15–17 мая 2013. Часть 3, с. 323—328.

Після його смерті вдова Фавста Єрмолаївна (уроджена Великопольська) найняла лікарем молодого випускника Казанського університету Никанора Хржонщевського, який працював у неї у 1859—1860 роках. Тут він і одружився зі своєю дружиною Єлизаветою Нератовою (за іншими даними — Степановою).

На гроші Фавсти Нератової 1866 року було побудовано кам'яну Стрітенську церкву. З 1867 року в селі працювала земська школа.

На початок XX століття в селі існували 2 водяні млини та винокурний завод. Працювали 2 крамниці.

Інфраструктура та економіка У Поповці на початок 2000-х років працювала початкова школа, був сільський клуб. Мешканці переважно займаються вирощуванням польових культурних рослин та молочним скотарством.

Населення Населення села за етнічним походженням — росіяни. До реформи 1861 року кріпосні селяни належали до поміщицьких.

У 1897 році в селі мешкало 738 осіб, з них 361 чоловік та 377 жінокНаселённые места Российской Империи в 500 и более жителей с указанием числа населения, преобладающего вероисповедания по данным первой всеобщей переписи населения в 1897 году (1905).

Демографія за джерелом: Рік 1782 1859 1897 1908 1920 1926 1949 1958 1970 1979 1989 2002 Кількість населення, осіб 64 (чоловіки) 834 691 чи 738 719 870 898 587 413 422322183144

Стрітенська церква

Храм Стрітення Господня розташований на північ від сучасного селища, є пам'яткою архітектури місцевого значення, охороняється за постановою Кабінета Міністрів Республіки Татарстан від 28.01.1993 № 39Объекты культурного наследия Республики Татарстан: Казань: Иллюстрированный каталог / Составитель и главный редактор А. М. Тарунов ; Министерство культуры Республики Татарстан. — Москва: НИИЦентр, 2018. — 984 с., ил. — ISBN 978-5-902156-43-7 , с. 588. Церкву побудовано з червоної цегли в псевдоруському та еклектичному стилях. Церква однопрестольна, з невеликою триярусною дзвінницею. Сама церква побудована як «восьмерик на четверику» — на чотиригранній основі восьмигранний другий ярус, з парою вікон на кожній верхній грані. Склепіння напівкругле.Храм Сретения Господня, село Поповка. Портал «Православие в Татарстане»

Священником у 1884—1917 роках був випускник Казанської семінарії Андрій Геннадійович Кудрявцев.

Поблизу церкви була садиба Нератових, нині зруйнована. Станом на 2016 рік будівля церкви стоїть зачинена, не використовується, стан задовільний.

Примітки

Джерела ПОПОВКА Татарская энциклопедия, Т. 4 (2008). Институт Татарской энциклопедии и регионоведения АН РТ

Посилання Лада 4x4 5D crocodile Mickey › Бортжурнал › «Завещание Руси». Храмы Татарстана: часть 2 (I)