Піво́нія незвича́йна (Paeonia anomala) — отруйна багаторічна рослина родини півонієвих. Розлога трава з бульбистим кореневищем, великими пірчастими листками і малиновими одиночними квітами. Поширена в Північній і Центральній Азії. Бореальний лісо-лучний вид. Регіонально рідкісна рослина, занесена до Червоної книги Казахстану та Червоних книг 18 адміністративних одиниць Росії. Локально поширена лікарська, харчова і декоративна культура, медонос.

Етимологія Перший науковий опис виду склав Карл Лінней у 1771 році за зразком, отриманим із СибіруН. В. Фризен Пион уклоняющийся // Флора Сибири. — Т.6. — 1993. — С. 98.. Він зарахував цю рослину до роду півонія, назву якому дав ще давньогрецький ботанік Теофраст на честь лікаря Пеона, учня славнозвісного Асклепія (Ескулапа)Азбука цветовода / Л. С. Сыроватская, А. И. Гречишкин, Е. Ш. Белорусец и др. — 2-е изд., перераб. и допол. — К.: Урожай — 1993. — С. 177—182.. Ця назва вказує на цілющі властивості багатьох представниць роду. Видовий епітет «anomala» дослівно перекладається як «незвична», «аномальна». Рослина отримала його за пізній період цвітіння, нехарактерний для решти півоній. Слід зазначити, що українська ботанічна номенклатура поки що не затвердила офіційний синонім для латинської назви цього виду, але в інших галузях, як от у фармацевтиці, усталився саме дослівний переклад з латини — півонія незвичайна.

Багата народна синонімія в мовах народів, на чиїй території зростає ця рослина. Наприклад в російській мові для неї існує ряд назв, похідних від імені Марія:  — «мар'їн корінь»,  — «мар'їна трава»,  — «мар'їн горішок». Всі вони носять абстрактний характер і вказують на загальну відомість цієї рослини у росіян, адже в їхній культурі ім'я Марія тривалий час було найпопулярнішим серед жіночих. Ще одна російська назва  — «жгун-корінь» вказує на пекучий смак кореневищ півонії незвичайної, які застосовують у лікарській практиці, а інша,  — «серцеві ягоди», на хвороби, які лікують за її допомогоюАнненковъ Н. И. Ботаническій словарь. — СПб.: Имп. Академія наукъ, 1878. — С. 238.. Водночас, остання назва науково неточна, оскільки ягід ця рослина насправді не утворює. Не менш цікава російська наукова назва  — «півонія, що відхиляється», яка змальовує типову рису квітів цієї рослини: те, що вони завжди повернуті убік, наче похилені. Монголи називають півонію незвичайну  — «рожева півонія», підкреслюючи тим самим характерний колір її квітів. Фіни і китайці назвали її за регіоном найбільшого поширення в своїх країнах, відповідно,  — «сінцзянська півонія» (від провінції Сінцзянь) і  — «кольська півонія» (від Кольського півострова).

Опис

Багаторічна трав'яниста рослина рослина (40) 60—100 (120) см заввишки, полікарпик, геофіт. Має коротке дво- чи багатоголове, схоже на бульбу, укорочене кореневище, від якого відходять майже сидячі веретеноподібні корені завдовжки до 50 см і завширшки до 1,5 см. Ці корені м'ясисті, без виразного звуження біля основи, зовні вони червонувато-бурі, на зламі спочатку білі, але на повітрі швидко набувають кольору від рожевого до рожево-бурого з темно-бузковим відтінком по краях. Кореням півонії незвичайної властивий особливий приємний аромат, обумовлений наявністю метилсаліцилату, і солодкуватий смак, яким вони завдячують присутності цукрів. Бруньки відновлення на кореневищі великі, пурпурово-рожеві.

Стебла ростуть поодинці або по 3—30 штук, вони прості, прямостоячі, при основі рожево-пурпурові та вкриті шкірястими лусками, вище зелені, улиснені 5—12 листкамиСвириденко Б. Ф., Ефремов А. Н., Самойленко З. А. Состояние популяций пиона уклоняющегося Paeonia anomala (Paeoniaceae) на северной границе распространения в Западной Сибири // Вестник Томского государственного университета. — 2010. — № 3 (11).Семёнова Г. П. Редкие и исчезающие виды флоры Сибири: биология, охрана. Новосибирск: Гео, 2007. — 408 с. (сильніше у верхній частині), опукло-ребристі, голі. Листки завдовжки 15—40 см, завширшки до 30 см, чергові, на довгих черешках, двічі- або тричіпірчасторозсічені. Середні частки листків трилопатеві, кінцеві — лінійно-ланцетні або ланцетні, довгозагострені, завдовжки 3,5—10 см і завширшки 0,4—2,5 см, причому їхня ширина помітно варіює в різних популяціях. Листкові пластинки знизу голі, зверху зрідка опушені уздовж товстих жилок, з цілокраїми сегментами, на початку розвою темно-червоні, на стадії повного розвитку насичено-зеленого кольору, восени червоніють.

Квітки правильні, двостатеві, найчастіше одиночні (зрідка по 2—4 на пагоні), в більшості випадків розвиваються на верхівках квітконосів, інколи пазушні, трохи відхилені убік, вирізняються великим розміром (7—15, зрідка до 18 см у діаметрі). Деколи в пазухах листків присутні по 1—3 недорозвинених квіткових бруньки. Приквітків від 2 до 5, вони неоднакові, великі, зеленим кольором схожі на листки, проте ланцетної форми. Оцвітина подвійна. Чашолистків від 3 до 5, їхня довжина лежить у межах від 2 до 2,5 см, а ширина дорівнює 1,5—2,2 см. Чашолистки неопадні, неоднакові за формою, заокруглено-яйцеподібні зі слабко або дуже сильно витягнутими кінчиками, при основі зростаються в нектарний диск. Під час цвітіння чашолистки зелені, часто з тонкою рожевою смужкою по краях, під час достигання насіння червоніють. Пелюсток, як правило 5, рідше від 3 до 9, вони опадні, великі, заокруглені, з виїмчастою верхівкою, ніжно-шовковисті, переважно рожево-малинового чи малиново-пурпурового кольору, рідше бузково-рожеві, вкрай рідко майже білі. Довжина пелюсток становить 3—6,5 см, ширина дорівнює 1,5—3 см. Нектарний диск м'ясистий, кільцевий, жовтий.

Андроцей вільний, полімерний. Тичинки численні (100—140 штук), вільні, жовті, зібрані в 5 пучків, розташовані спірально. Тичинкові нитки завдовжки 5—10 мм, білі, підматочкові, прикріплені до квітколожа, прямі. Пиляки завдовжки до 5 мм, жовті, довгасті, розділені вузьким зв'язником, екстрозні, при розкритті злегка скручуються по спіралі. Пилкові зерна еліптичні, триборознисті. Гінецей циклічний, апокарпнийРеут А. A., Миронова Л. Н. Охрана редкого вида Paeonia anomala L. на Южном Урале // Вісник Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету. — № 1001. — 2014. — С. 96—101.Реут А. A., Миронова Л. Н. Опыт интродукции Paeonia anomala L. // Вестник ОГУ. — № 6. — 2009. — С. 310.. Число плодолистків корелює з числом пелюсток, тобто зазвичай їх буває 5, рідше від 2 до 8. Поверхня плодолистків виділяє нектар, вона може бути голою або опушеною сірою повстю. Приймочки розширені, сидять безпосередньо на плодолистках, листоподібні, червоні або рожеві. Лопаті приймочок цілісні, поверхня вкрита залозистими волосками, які виділяють слиз, до якого прилипає пилок. Зав'язь завдовжки 2—3,1 см, завширшки 1—1,5 см, верхня, яйцеподібно-овальної форми, одногнізда з множинними сім'язачатками.

Плід — зірчаста суха збірна листянка, що зазвичай складається з 2—5 простих листянок, які при достиганні відгинаються горизонтально і розкриваються по черевному шву. Листянки завдовжки до 2,5 см кожна, багатонасінні, з товстими шкірястими м'ясистими стінками, які спочатку темно-зелені, а при повному достиганні насіння червоніють. Зверху листянки можуть бути голими або опушеними короткими білими волосками. Насінини завдовжки 6—7 мм, завширшки до 4 мм, еліптичні або майже кулясті, чорні, блискучі, гладенькі. Вага 1000 насінин 122—130 г.

Число хромосом 2n = 10.

Визначення Цей вид часто плутають зі спорідненою і морфологічно дуже схожою Paeonia hybrida (особливо з її підвидом intermedia), а також з півонією Вітча, причому останню інколи прирівнюють до підвиду півонії незвичайної (детальніше читай у розділі «Таксономія»).

Назва виду Кількість квіток Розташування+ Таблиця для визначення півонії незвичайної Півонія незвичайна Як правило, одиночні, рідко буває 1—2 недорозвинені квіткові бруньки в пазухах верхівкових листків. Тільки на кінцях пагонів. Півонія Вітча Зазвичай 2—4 (рідко 1), часто присутні 1—3 недорозвинені квіткові бруньки в пазухах верхівкових листків. На кінцях квітконосних пагонів і в пазухах листків.

Хімічний склад Найкраще досліджений хімічний склад коренів рослини, тому що саме їх здавна використовували як лікарську сировину. Близько 31 % їхньої маси складають вуглеводи, в тому числі клітковина (до 14,4 %), крохмаль (до 7 %), глюкоза і сахароза (разом до 16 %), лігнін (до 11,4 %), геміцелюлоза (до 11,9 %). Крім цих речовин корені півонії незвичайної містять багато пектинових речовин (15,4 %)Обоснование использования пиона уклоняющегося Paeonia anomala L. в пищевых технологиях: автореферат дис. кандидата технических наук : 05.18.15 / Морозова Е. В. [Место защиты: Сиб. ун-т потреб. кооп.]. — Новосибирск, 2007. — 16 с. і поліфенольних сполук, таких як дубильні речовини (8,8 %) і флавоноїди (0,45—1,39 %). В сировині виявлені доволі високі концентрації саліцилової кислоти (0,07–1,02 %), метилсаліцилату (0,66 %), а супутніми речовинами виступають глікоіридоїди (пеоніфлорин, альбафлорин), фенологлікозид саліцин, вільна бензойна кислота, сапоніни, ситостерин і алкалоїди (останні в слідових концентраціях).

Окремо слід наголосити на наявності в коренях цієї півонії значної кількості ефірної олії (0,14–1,59 %), концентрація якої зазнає сезонних коливань. Найбільший вміст зазначеної речовини спостерігають у пору інтенсивного розвитку підземних органів: в травні (під час росту додаткових корінців), у червні (коли додаткові корені перетворюються на запасаючі), в жовтні (коли формуються зачатки вегетативних органів). За вмістом антибактеріальних сполук найбільш дієва ефірна олія, яку отримали під час цвітіння і плодоношенняМорозова Е. В. Изменение индивидуального состава эфирного масла в корнях Paeonia anomala в процессе вегетации / Е. В. Морозова, Г. А. Губаненко // Лесной и химический комплексы — проблемы и решения (экологические аспекты) Сборник статей по материалам Всероссийской научно-практической конференции СибГТУ. — Красноярск, 2004. — Т. 3. — С. 160—164.. Ефірна олія з коренів півонії незвичайної має блідо-рожевий або жовтий колір, особливий бальзамічний запах і пекучий смак.

Не менш цікавий хімічний склад золи коренів, в якій знайдено широкий спектр макро- та мікроелементів, зокрема, хром, стибій, бісмут, нікель, марганець, молібден, вольфрам, титан, свинець, мідь, магній, натрій, кальцій, барій, цинк, селен, кадмій, арсен, ртуть, залізоМамчур Ф. І., Гладун Я. Д. Півонія незвичайна // Лікарські рослини на присадибній ділянці. — К.: Урожай, 1993. — С. 83.. З небезпечних елементів у сировині відносно багато цезію і стронцію, однак їхня концентрація не перевищує гранично допустимої (в золі вміст стронцію перевищує 1 %). Натомість, півонія незвичайна здатна накопичувати небезпечні концентрації кадмію і свинцю, тому заготівлю сировини цього виду необхідно проводити якнайдалі від промислових зон.

Хімічний склад надземних органів в загальних рисах відповідає хімічному складу коренів з дещо відмінним співвідношенням окремих речовин. Наприклад, у стеблах крохмалю більше, ніж в підземній частині. В листках удвічі вища концентрація поліфенольних сполук, а крохмалю і геміцелюлози, навпаки, удвічі менше. В траві також наявні іридоїди (2,3 %), аскорбінова кислота (0,3 % в листі і до 1 % в квітках), сліди ефірної олії та алкалоїдів. В насінні міститься до 27 % жирної олії. Зі специфічних речовин слід згадати піонофлуоресцин і вуглевод амілоїд, який відсутній у близьких до півоній жовтецевих рослинТахтаджян А. Л. Система и филогения цветковых растений. — М.— Л.: Издательство АН СССР, 1966..

Квіти півонії незвичайної Квітка на початку цвітіння(видно характерний нахил).Вигляд приквітків і чашечки.Типова 5-пелюстковамалинова квітка.Рожева 8-пелюсткова квіткатрапляється рідше.

Поширення