Раджмоган Ґанді ( 7 серпня 1935 року) – біограф і науковий співробітник Центру вивчення культур Південної Азії та Середнього Сходу в Університеті Іллінойсу в Урбана-Шампейн (США). Онук Магатми Ґанді та Також запрошений професор .

Раннє життя Його батько Девдас Ґанді, наймолодший син Магатми Ґанді, був відповідальним редактором Hindustan Times. Раджмоган Ґанді навчався в (Нью-Делі, Індія). Його дід по матері Ч. Раджаґопалачарі, був другим генерал-губернатором Індії, після лорда Луїса Маунтбеттена, одного з головних соратників Магатми Ґанді.

Академічна кар’єра та активізм Від 1956 року є учасником руху Ініціативи змін (раніше відомого як Моральне переозброєння). Раджмоган Ґанді вже пів століття бере участь в ініціативах, спрямованих на побудову довіри, побудову миру, демократії та бореться з корупцією й нерівністю.

У 1960-х і на початку 1970-х років Ґанді відіграв провідну роль у створенні «Ейжа плато», конференц-центру Ініціатив змін у містечку в горах західної Індії. Центр “Ейжа плато” відомий на Індійському субконтиненті за його внесок в екологію. Під час у 1975–1977 роках активно обстоював демократичні права особисто, а також у щотижневому журналі «Хіммат» (“Відвага”), що видавався в Бомбеї з 1964 по 1981 рік.

У своїй книзі «Історія двох повстань: Індія 1857-го та Американська громадянська війна», опублікованій 2009 року в Індії, Раджмоган Ґанді досліджує дві війни XIX століття, що відбулися в різних частинах світу майже одночасно. Попередня книга Ґанді, біографія його діда Магатми Ґанді, «Могандас: справжня історія людини, його народу та імперії», 2007 року отримала престижну нагороду від (її вручають щодва роки)https://publish.illinois.edu/partitionandempire/speakers/ Partition and Empire: Ireland, India, Palestine and Beyond. Згодом її видали в кількох країнах. У відповідь на екстремістські заклики до повалення статуй Магатми Ґанді, нібито за його «расизм», Раджмоган Ґанді, який продовжує досліджувати біографію свого діда вже тривалий час, у лютому 2020 року під час Міжрелігійного дослідницького вікенду в американському місті Фресно, говорив, що «Ґанді передає слабкість свого часу». На думку Раджмогана Ґанді, оцінювати його діда, зокрема в часі його перебування у Південній Африці, треба саме з огляду на той час і на еволюцію його поглядів протягом усього його життяОльга Ворожбит. Вибіркове правосуддя. Магатма Ґанді і расизм.//Тиждень, 27 червня 2020.

2002 року Р. Ґанді отримав (Академії літератури Індії) за книгу «Раджаджі: життя, біографія Чакраварті Раджаґопалачарі (1878–1972)» про свого діда по материнській лінії і провідну фігуру руху за незалежність Індії, що став першим генеральним губернатором Індії у 1948–1950 рокахSee "Discussion of Modern South India: A History from the 17th Century to Our Times" .

Він також є автором книг: : ненасильницький бадшах пуштунів (2004); Помста та примирення: розуміння історії південної Азії (1999); Пател: Життя, біографія Валлаббхаї Патела (1875–1950), віце-прем’єр-міністра Індії у 1947–50 роках (1990); і Вісім життів: дослідження зустрічі індуїстів та мусульман (1987). Одну з його перших книг «Добрий човняр: портрет Ґанді» 2009 року перекладено на китайську мову й видано в Пекіні. 2013 року Р. Ґанді опублікував книгу «Пенджаб», історичний твір про нерозділений Пенджаб, від смерті Аурангзеба до Розділу Британської Імперії.

Перед викладацькою кар'єрою в університеті Іллінойсу Раджмоган Ґанді працював професором-дослідником в аналітичному у Нью-Делі. З 1985 до 1987 року був редактором щоденної газети «Індійський експрес» у Мадрасі (нині Ченнаї). 2004 року отримав Міжнародну гуманітарну премію (захисту прав людини) від міста Шампейн (штат Іллінойс), а 1997 року йому присвоєно звання почесного доктора юридичних наук університету Калгарі та почесного доктора філософії . Член журі і співголова Центру за діалог і примирення в Ґурґаоні. 2009—2010 обраний головою міжнародної організації Ініціативи змін.

Політика 1989 року Ґанді програв Радживу Ґанді вибори до палати Лок Сабха в місті Амета. У 1990–92 роках був членом Радж'я Сабха (верхньої палати парламенту Індії) та очолював індійську делегацію Комісії ООН з прав людини в Женеві 1990 року. В індійському парламенті очолював спільний комітет обох палат у справах зареєстрованих каст і зареєстрованих племен.

21 лютого 2014 року він вступив у . 2014 року брав участь у загальних виборах від округу Іст-Делі, та не пройшов.

Особисте життя Дружину Раджмогана Ґанді звати Уша. У них двоє дітей, Супрія та Девадатта.

Книги Чому Ґанді все ще має значення: оцінка спадщини Магатми () Розуміння батьків-засновників: розгляд початків Індійської республіки () Пенджаб: історія від Аурангзебу до Маунтбаттену () Повість про два бунти () Могандас: справжня історія людини, його народу та імперії () Гафар Кан: ненасильницький бадшах пуштунів () (2004) Розуміння мусульманської свідомості () Раджаджі: життя () Помста та примирення: розуміння історії південної Азії () (1999) Добрий човняр () Пател: Життя () (1990) Вісім життів: дослідження співпраці індуїстів та мусульман () (1987)

Примітки

Посилання Тиждень довіри Вебсайт Раджмогана Ґанді Кроссетт, Барбара, "У нетерплячій кишені сільської Індії, Ґанді бореться за своє політичне майбутнє", Спеціальна для The New York Times неділя, 29 жовтня 1989 р. Ґанді, Раджмоган, Біографічний нарис К. Раджаґопалачарі