Забела Тонеляні-Асатур (; 23 липня 1863, Константинополь — 19 червня 1934, Стамбул), до шлюбу Ханджян (), більш відома під літературним псевдонімом Сіпіл () — вірменська поетеса, прозаїкиня, видавчиня, освітянка і філантропка.
Життєпис Закінчила в Константинополі 1879 року. Стала однією з організаторів товариства, метою якого була освіта вірменських дівчаток у всіх вірменських районах Османської імперії. Викладала в провінції, а потім повернулася для продовження педагогічної діяльності в Константинополь.
1879 року написала підручник «Практична граматика сучасної вірменської мови» (), що став класичним посібником, неодноразово перевиданим за підтримки чоловіка, . Одночасно Сіпіл публікувала статті про освіту та педагогіку, а також вірші для дітей.
1898 року разом з письменником і політичним діячем Григором Зохрабом і своїм чоловіком Грантом Асатуром відновила видання літературного журналу «Масіс» (), де опублікувала біографії багатьох відомих західновірменських літературних діячів. 1921 року ці статті видано окремою книгою, яку Грант Асатур назвав «Дімаствернер» ().
Популярність Сіпіл принесли літературні твори. Тяжіла до «парнаської школи» французької поезії. Творам Сіпіл характерні гармонійне поєднання ліричних та епічних елементів, жіночна витонченість, продумана мова. У 1880-х роках вона публікувала вірші в «Масісі» і «Айреніку». 1891 року вийшов роман «Серце дівчини» (), 1902 — збірка віршів «Проблиски» (), в якій переважали романтичні і патріотичні твори. Вона також писала короткі оповідання, часто про жінок. З робіт для театру одна з найвідоміших — п'єса «Наречена» () .
Особисте життя 1901 року Сіпіл одружилася з письменником, журналістом та інтелектуалом Грантом Асатуром. Вони обмінювалися численними любовними листами, які також стали літературною спадщиною письменниці.
Примітки
Посилання Про життя і творчість Сіпіл