Визначення велосипедних заїздів на ультрадовгі дистанції значно розпливчастіше, ніж у бігу на ультрамарафонські дистанції (будь-якого забігу, який довший за марафон) або ультратріатлона (будь-якої гонка, яка довша за Ironman). Будь-яка велосипедна гонка, яка довша, ніж заїзд століття, дистанція якого складає , вважаються велосипедними заїздами на ультрадовгі дистанції. Проте, такі заїди достатньо поширені, тому для визначення категорії використовують довші заїди, які перевищують , , чи навіть .
Велосипедні гонки, які покривають такі відстані, але розбиті на етапи, не відповідають більшості визначень гонок на ультрадовгі дистанції: час їзди має бути безперестанним від старту до фінішу. Незважаючи на це, екстра-довгі етапи в рамках більш тривалої гонки можуть бути достатньо довгими, щоб самі по собі бути заїздами на ультрадовгі дистанції. Крім того, будь-які командні змагання, на яких окремі велосипедисти не проходять повну дистанцію, також не вважаються ультрамарафонними.
Далі подано список велосипедних заходів, які можна віднести до ультрадовгих дистанцій, відповідно до типу або формату. Це не вичерпний перелік усіх перегонів, але згадуються найдовші, найважливіші (вибрані за рівнем інтересу від ЗМІ) або найпопулярніші (визначаються за кількістю учасників) гонки у межах кожної категорії.
Заїзди на велотреках Наприкінці 1800-х, коли велосипедні змагання тільки набували розвитку, були популярними шестиденні гонки на велодромах. От тільки оригінальний формат гонок — це справжня велосипедна гонка на ультра-дистанції, оскільки це був простий тест того, скільки може проїхати кожний велосипедист протягом шестиденного заїзду. Формат значно розвинувся з того часу, було залучено дві команди гонщиків у естафетному форматі. Пізніше характер гонки змінився, без зупинок гонка лише протягом частини кожного дня.
Дорожні перегони
Професійні Коли зароджувалися професійні дорожні велогонки, було створено багато одноденних дорожніх гонок та етапів у Гран-турах, які були набагато довшими, ніж сьогоднішні. Велосипедна гонка у Франції була найдовшою одноденною щорічною професійною велосипедною гонкою; яка мала довжину маршруту близько і проводилася майже щороку від 1891 по 1988 роки. Після 1988 року найтривалішою одноденною професійною велогонкою стала у Португалії, протяжністю . Порто—Лісабон востаннє проводилася у 2004 році, опісля найдовшою стала Мілан—Сан Ремо в Італії, протяжністю .
— професійна велосипедна гонка, яка долає величезну дистанцію у по Франції, яка проводилася кожні 10 років з 1891 року по 1951 рік. Після 1951 року переформатувалася у рендонерський заїзд (див. нижче).
Велосипедні гранд тури раніше включали набагато довші етапи, ніж сьогодні. Найдовший етап туру де Франс у 1919 році становив і того ж року кожен з 15 етапів мав протяжність понад . Найдовший етап був у гонці Джиро-д'Італія — у 1914 році і у тому ж році 5 з 8 етапів були довші за . Гонка Вуельта Іспанії розпочалася 1935 року, і перша гонка мала власний найдовший етап, який був завдовжки . У сучасних гранд турах етапи, довші за стають все більшою рідкістю. Також Union Cycliste Internationale (UCI) встановили обмеження для будь-якого окремого етапу під час гонки у 240 км.
Велосипедні гонки на ультрадовгі дистанції з підтримкою Більше немає справжніх велосипедних перегонів на ультрадовгі дистанції (тобто довші ), це пов'язано із головною керуючою організацією велосипедного руху, UCI. Замість них більшістю сучасних велосипедних гонок на ультрадовгі дистанції асоційовані з Світовою асоціацією велосипедного спорту на ультрадовгі дистанції (UMCA). На сьогодні найвідомішою з-поміж цих гонок є (Race Across America — RAAM), гонка без зупинок через весь континент США, протяжністю .
У такому форматі перегонів велосипедисти їздять індивідуально (групові заїзди, або пелетоном (їзда один-за-одним у ) забороняються), але кожен з велосипедистів мають щонайменше один автомобіль супроводу та команду персоналу, які його обслуговують. Такий специфічний формат гонок часто називають «ультрациклінгом», ось чому було б неправильним називати всі велосипедні перегони на ультра-довгі дистанції «ультрациклічними». Багато з гонок на ультрадовгі дистанції включають категорії команд, яка працюють у естафетному форматі і тому не відповідають критеріям змагань велосипедних гонок на ультра-довгі дистанції, які тут описуються (і у яких люди повинні проїхати повну дистанцію самотужки).
Інші гонки на ультра-довгі дистанції включають в себе Гонку крізь Європу (RACE), протяжністю . Найдавніша гонка Європи — це Glocknerman , австрійський велосипедний захід на дистанцію , який вперше відбувся у 1997 році. Гонка крізь Альпи складає всього , але характеризується набором висоти понад , і тому організатори стверджують, що це найскладніша одноденна гонка у світі.
Індивідуальні гонки з роздільним стартом 12-годинні та 24-годинні велосипедні гонки з роздільним стартом існували протягом тривалого часу і досі поширені. У цих змаганнях велосипедисти намагаються проїхати максимально можливу дистанцію за певний обмежений час. Поточний рекорд за 24 години — це більше на традиційному велосипеді та понад на веломобілі. У 2014 році UMCA відродили інтерес до найдовшого річного пробігу, Рекорд якого востаннє встановив у 1939 році Томмі Годвін: . Такі заїзди передбачають проїзд на максимально можливі відстані протягом 12-місячного періоду. На початку 2016 року Курт Сервогель побив рекорд, досягнувши відстані у за рік, або у день.
Деякі гонки на ультрадовгі дистанції з роздільним стартом проводяться на постійних гоночних мототреках, наприклад Байк Себрінг (Sebring International Raceway), (Нюрбургрінг), Велосипедний марафон на 12 годин у Монці (Autodromo Nazionale Monza), Велосипедний марафон на 24 години у Зандворті (Зандвоорт), Фестиваль БіКуірк (Circuit de Barcelona-Catalunya), та Велосипедні змагання на витривалість Revolve24 (Brands Hatch та ). На них відсутній будь-який дорожній рух та мають рівне дорожнє покриття.
Велосипедні перегони на ультра-довгі дистанції без підтримки та байкпакінг дорожні перегони Останнім часом набувають популярності гонки, які нагадують велогонки із ранньої епохи професійних змагань, на яких велосипедисти їхали вдень і вночі без підтримки. Американська позашляхова гонка надихнула організаторів на створення , найпопулярнішої у Європі, протяжність якої приблизно по всьому континенті. Як і у інших швидкісних велосипедних змаганнях, відбувається масовий старт, але на подібних перегонах не дозволяється залишати склади та будь-яка інша підтримка заборонена, тому відсутні технічні засоби підтримки, а гонщики повинні собі знаходити всі запаси, житло все інше з комерційних джерел вздовж маршруту або все перевозити з собою самостійно. Хоча на більшості із змагань дозволяється «Trail Magic» від незнайомих людей: добрі вчинки, подарунки та інші форми заохочення до тих пір, поки магія не рухатиме велосипед. Ще однією популярною подією у цій категорії є , яка на 50 % довша, ніж Трансконтинентальна Гонка на , і тому на даний момент це найдовша велосипедна гонка без зупинок у світі. — це захід на коротшу дистанцію у 1800км (1120миль), який характеризується найбільшим набором висоти з-поміж аналогічних велогонок. Це найвища самостійна гонка, під час якої гонщики долають понад 4 920 метрів (16 140 футів) у горах Андів у Перу . Ця гонка є частиною , перша із серії байкпакінг заїздів на ультрадовгі дистанції, які відбулися у 2019 році в Омані, Франції, Лаосі, Перу, Португалії і Тайвані у стандартному форматі на 620 миль (близько 998 км).
Гонки без підтримки іноді робляться також повністю сольними заїздами без організованих змагань, але вони досить добре розголошуються. Часто вони включають заїзди із точки до точки (включно від міста до міста). Таким заїздом, для прикладу, є Вегас 24 .
Рендонерство
Як правило, рандоннерські заїзди (їх також називають «бреветами» або «заліками») проводяться не у форматі змагань, і перегони не є ціллю. Швидше за все вони виступають особистісними викликами. Вони також відрізняються від більшості гонок на ультрадовгі дистанції та байкпакінгу тим, що на бреветах дозволені групові заїзди та їзда «на колесі». Часто підтримка та житло забезпечуються організаторами на проміжних контрольних пунктах, проте використовувати транспортні засоби для технічної підтримки не дозволяються за межами контрольних пунктів.
Найвідомішою подією цього типу є , яку проводять у Франції кожні чотири роки, з дистанцією у , яку потрібно подолати менш, ніж за 90 годин. На кожну подію з'їжджаються понад 5000 учасників. Ця подія розвинулася із професійної велогонки. У світі є багато подібних подій на дистанції від до , до їх списку також входять заїзди у Великій Британії та Каскад 1200 у США. Існує також багато варіантів рандонерських заїздів із коротшими дистанціями, але стандартні дистанції протяжністю , , та .
Циклоспортиви / Гран Фонди (також відомі як гран фонди) — це велосипедні змагання з великою кількістю учасників. Вони не такі серйозні, як чисті велосипедні гонки, але час реєструється і найшвидших учасників нагороджують призами. Зазвичай організатори надають повну підтримку по маркуванню маршруту та організовують станції харчування.
Подія, яка проголошує себе, як «найдовший Гран Фондо у світі», проходить практично по тому ж маршруту, що і професійна гонка Мілан-Санремо, і становить . Проте є кілька подібних заходів, які довші. була професійною гонкою до 1988 року і відновилася у 2014 році як циклоспортивний з маршрутом близько . Гонка Стиркпровен Тронхейм-Осло довжиною і є найдовшою гонкою та циклоспортивом у Норвегії. Тур дю Монблан — довжиною по гірській місцевості через Францію, Швейцарію та Італію. Трохи довшою є гонка Wysam 333 у Швейцарії на . Є також Майорка 312 , протяжність якої навколо острова Майорки, циклоспортивна версія гонки , Драконівський Диявол у Великій Британії становить , та циклоспортивний заїзд , який здійснює екскурсію по Шведському озеру, становить .
У Новій Зеландії є гонка . Стандартний циклоспортивний варіант передбачає одиночний круг навколо озера, який становить , але також є варіант зробити два кола за один день — , без підтримки на першому колі, або стартувати на день раніше і зробіть чотири кола, що складає , і тому більш подібне у своєму форматі на рендонерський заїзд. Кожен другий рік також існує варіант у 8-кіл — завдовжки, але для цієї версії потрібна технічна підтримка, що робить її більш подібною до гонок на ультрадовгі дистанції.
Столітні заїзди У США поширені організовані у , формат яких за параметрами посередині між циклоспортивом та рандонерським заїздом. Існує також багато організованих заїздів подвійних століть, завдовжки , одна з найпопулярніших поміж них — , а також є варіанти у і , це Лос-Анджелес Вілмен Гранд Тур .
Інші дорожні велосипедні змагання Існує декілька класичних велосипедних маршрутів на великі відстані, на які зберігаються записи часу, хоча гонщики, зазвичай, одночасно не змагаються. До їх переліку належать гонка у Великій Британії, протяжністю близько . Найдовшим заїздом у цьому списку є Каїр — Кейптаун в Африці, довжина якого становить близько . Рекордсмен цього заїзду — шотландський велосипедист Марк Бомонт. Найдовший заїзд цього формату — це , для якого велосипедист повинен проїхати на велосипеді, на додачу виконати інші вимоги. Наразі новий рекорд з велоспорту у жінок намагається здолати шотландська ендуренс-велосипедистка . У 2012 та 2014 роках на цих правилах було організовано масовий старт під назвою Всесвітня велосипедна гонка .
Гравійні велозаїзди У ранні роки, коли проводилися дорожні велосипедні перегони, більшість доріг не були асфальтованими, тому більшість заїздів проходили на дорогах із бруківкою чи гравієм. З часом відбувалося вдосконаленню дорожньої інфраструктури, тому зараз практично всі велосипедні гонки проводяться на асфальтованих дорогах. Проте у 21 столітті заїзди та змагання велосипедами по знову здобули популярність, частково завдяки вдосконаленням технології, які використовуються для проектування велосипедів.