Кепаро () — село в Албанії, в окрузі Вльора на «албанській рив'єрі», на південних схилах Керавнійських гір, у однойменній долині на березі Іонічного моря.
Географія
Старе село розташовувалося на пагорбі Кастеллі, на схилі гори Гдживлаш (), на висоті близько 450 м над рівнем моря, займає площу близько 6 га. Через суворі зими та нестачу води населення Кепаро почало поступово спускатися вниз у приморську долину. У 1957 році було побудовано автодорогу понад морем від Вльори до Саранди через перевал Ллогара, що також сприяло переселенню в нижню частину. На початок XXI століття село майже розділилося на 2 частини — верхню Старе Кепаро (також Кепаро-Фшаті) та нижню Нове Кепаро (також Кепаро-Фуше).
Нижня частина села лежить у плодючій долині Кепаро, яка є однією з найбільших рівнин у Албанії та має важливе значення щодо сільськогосподарського виробництва. Низьке розташування долини відносно рівня моря робить її вразливою на випадок підняття цього рівня. Долина утворена численними прісноводними джерелами та річкою Кудеш. Східний край долини утворений стрімкими скелями до 600 м над р. м. Західна частина долини являє собою цитрусові та оливкові сади. Навколо села розташовані 5 прісних та 3 мінеральних джерела.
На схід від села знаходиться село Борш, на північному заході — містечко Хімара. Відстань до Саранди автодорогою складає 48 км.
Біорізноманіття Навколишні схили гір зарослі маквісом. Серед видів тварин, що перебувають під загрозою в районі села — черепаха болотяна.Albania Integrated Coastal Development Study and Plan, Interim Report 2005
Історія Перші історичні згадки назви Кепаро належать до османських джерел XV століття.
У 1995—1996 роках на базі молодшої школи Кепаро за європейським проєктом було організовано ініціативу місцевого самоврядування задля прибирання сміття, встановлення вказівників, залучення жінок до спільної роботи з організації охорони здоров'я тощо.
На початку 2000-х років село почали використовувати в туристичних цілях, що призвело до появи неконтрольованої забудови в нижній приморській частині села. Натомість у верхній частині в середині 2010-х років збереглося не більше 80-100 мешканців, значна частина будинків стоять порожні та руйнуються.
Населення Населення Старого Кепаро знижується впродовж XX—XXI століть, проте Нове Кепаро активно розвивається як курортне містечко, особливо в 2010-х роках. У 1990-ті — 2000-ні роки чимало мешканців виїхали з села до великих міст або закордон. Утім наприкінці 2010-х років дехто починає повертатися.
У 2005 році в Старому Кепаро були зайняті мешканцями 67 будинків, де загалом мешкало 430 осіб (35 будинків лишалися незайнятими). У Новому Кепаро тоді нараховували 1100 мешканців.
Населення Нового Кепаро складало в середині 2010-х років близько 2000 осіб, тоді як Старого Кепаро — за різними оцінками від 100 до 400Qeparo. Integrated Sustainable Development of the Southern Coastal Region (2016).
Демографія Дані наведено за доповіддю. Рік 1926 1945 1950 1960 1969 1979 1989 2004 Кількість населення, осіб 1120 814 1134 866 1028 530 1170 1500
Архітектура та пам'ятки
Старе Кепаро
Старе Кепаро побудоване як укріплене поселення, де традиційні сільські кам'яні будинки щільно прилягають один до одного та притуляються вгору по схилу, а нижче від них знаходяться тераси з садами та городами. Там, де будинки не прилягають, ділянки розділені кам'яними стінами. Сучасні будівлі переважно належать до XVIII—XIX століть, серед них виділяється триповерховий будинок Мінелли Гджики з вуличним проходом-тунелем крізь нього(). Старе Кепаро має найбільше традиційних будинків, зведених до 1945 року серед усіх сіл Албанської рив'єри — 80.
У центрі старого села знаходиться невеликий майданчик з великим платаном, що використовується громадою як публічний простір. Там знаходяться 2 магазинчики-кафе та не працюючі з кінця 1980-х бібліотека та будинок культури. У селі знаходиться церква святої Марії 1795 року з чотириярусною дзвінницею, а також проста церква святого Димитрія з банею від 1760 року.
У 1 км на північ від Старого Кепаро знаходиться історичний будинок Алі-паші, який являє собою триповерхову башту з трьома кімнатами в нижньому ярусі. Будинок оточений кам'яною стіною та займає стратегічне положення на височині.
У 2016 році Урядом Албанії було видано постанову щодо охорони культурної пам'ятки Старого Кепаро
Карос Руїни поселення та фортеці Карос розташовані в 200 м на північ від Старого Кепаро. На заході фортеця була захищена урвищем долини Кудеш, на півдні та півночі — стрімкими схилами. Єдиний вхід був зі сходу, де були побудовані три лінії аркових укріплень. Місцевість була заселена з ранньої залізної доби до IV століття н. е. Фортецю, ймовірно, побудували епірські племена хаонців.Jano Koci. The Settlement of Karos VisitHimara
Порто-Палермо У 2,5 км на північний захід від пляжу Кепаро розташована бухта Порто-Палермо. Тут знаходиться колишня база албанських підводних човнів часів Холодної війни та фортеця Алі-паші XIX століття.Porto Palermo. Integrated Sustainable Development of the Southern Coastal Region (2016)
Примітки
Джерела
Jano Koçi. Kalaja e Karosit / La forteresse de Karos Iliria, 1976, V. 6 pp. 235—243