Вольфганг Пікерт (; 3 лютого 1897, Позен — 19 липня 1984, Венгайм) — німецький воєначальник, генерал зенітних військ люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія 2 серпня 1914 року вступив добровольцем в 63-й польовий артилерійський полк. Учасник Першої світової війни. З грудня 1916 по серпень 1917 року —офіцер-спостерігач, з 1 вересня 1917 року — ад'ютант штабу 2-го дивізіону 93-го польового артилерійського полку. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері, служив в артилерії. З 1 лютого 1931 року — командир батареї 1-го артилерійського полку, з 1 жовтня 1934 року — інструктор училища зенітної артилерії в Деберіці. 1 квітня 1935 року переведений в люфтваффе. З 1 жовтня 1935 року — радник інспекції зенітної артилерії і, одночасно, командир дивізіону 49-го зенітного полку. З 1 липня 1938 року — начальник штабу 13-ї авіаційної області, з 25 жовтня 1939 року — начальник оперативного відділу штабу 4-го командування ППО (Дюссельдорф). З 27 по 30 вересня 1940 року очолював штаб 1-го зенітного корпусу, а з 24 березня 1941 року — командування ВПС «Центр». З 25 червня 1942 року — командир 9-ї зенітної дивізії, з якою успішно боровся на німецько-радянському фронті, переважно в Криму. Разом з 6-ю армією його дивізія була оточена під Сталінградом. Прихильник організації прориву. У березні 1944 дивізія була повністю знищена в Криму. З 28 травня 1944 року командир 3-го зенітного корпусу, що діяв на Західному фронті. 20 березня 1945 року призначений генералом зенітної артилерії при головнокомандувачі люфтваффе. 8 травня 1945 року узятий в полон американськими військами, пізніше переданий англійській владі. 5 січня 1948 року звільнений.

Звання

Єфрейтор (27 січня 1915) Унтер-офіцер (22 березня 1915) Віце-вахмістр (12 травня 1916) Лейтенант резерву (7 жовтня 1916) Обер-лейтенант (21 липня 1925) Гауптман (1 лютого 1931) Майор (1 січня 1936) Оберст-лейтенант (1 грудня 1938) Оберст (1 червня 1940) Генерал-майор (1 жовтня 1942) Генерал-лейтенант (1 листопада 1943) Генерал зенітних військ (1 березня 1945)

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (2 листопада 1916) 1-го класу (13 квітня 1918) Нагрудний знак «За поранення» в чорному Балтійський хрест Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Комбінований Знак Пілот-Спостерігач Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (1940) Нагрудний знак зенітної артилерії люфтваффе (19 серпня 1942) Німецький хрест в золоті (7 грудня 1942) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям лицарський хрест (11 січня 1943) дубове листя (№ 489; 5 червня 1944) Двічі відзначений у Вермахтберіхт (20 квітня і 8 травня 1944)

Література

Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.315-316— 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2 Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn. Berlin 1930. S. 184. Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Scherzers Militaer-Verlag. Ranis/Jena 2007. ISBN 978-3-938845-17-2. S. 594.

Примітки