Момбаський султанат (1746 —1826 роки) — держава на узбережжі Суахілі в Східній Африці зі столицею в Момбасі, що утворилася внаслідок ослаблення султанату Оману і Маскату.
Історія У 1696 році Момбасу було захоплено в португальців й приєднано до султанату Маската. Тут керували намісники (лівалі). У 1720-х роках Маскат поринув у боротьбу за трон, внаслідок чого відбулося ослаблення держави. 1728 році португальці відновили владу, але вже 1729 року з посилення Маскату місто Момбаса була відвойована рабами.
Нове ослаблення Маската після 1742 року призвело до фактичної узурпації влади момбаським лівалі з роду Мазру'ї, що були місцевими спадковими шейхами. 1746 року лівалі Алі ібн Усман аль-Мазру'ї оголосив про свою незалежність та прийняв титул султана.
В подальшому султани Момбаси вдало маневрували між Маскатом, Португалією, Францією та Великою Британією. З посиленням Оману султан Сулейман ібн Алі аль-Мазру'ї звернувся по допомогу до Британської Ост-Індської компанії, що мала гарні стосунки з Маскатом. 1822 року Момбаським султанатом було втрачено острів Пембу та рештку Занзібарського архіпелагу. 1824 року султан Момбаси визнав британський протекторат. Втім це не завадило оманським військам 1826 року захопити Момбасу й ліквідувати султанат. Втім, повалений султан Сулейман продовжив боротьбу до 1837 року, коли зазнав остаточної поразки. Всі члени сім'ї Мазру'ї були відправлені в якості рабів до Оману.
Територія Охоплювала територію узбережжя сучасної Кенії та архіпелаг Занзібар.
Султани Алі ібн Усман (1746—1755) Масуд ібн Наср (1755—1773) Абдалла ібн Мухаммед (1773—1782) Ахмад ібн Мухаммед (1782—1811) Абдалла ібн Ахмад (1812—1823) Сулайман ібн Алі (1823—1826)
Економіка Основу становила посередницька торгівля, насамперед слоновою кісткою та рабами. Було розвинено ремісництво й рибальство.
Джерела Bonita (24 November 2018). «Mombasa Old Town-The history». Bonnita on Safari. Retrieved 24 May 2020