Апабхранша (санскр. अपभ्रंश apabhraṃśa — «зіпсована мова») — загальний термін для тих індоарійських мов, які у своєму мовному розвитку знаходилися між пракритами та новими індоарійськими мовами. Мовами апабхранша розмовляли у другій половині І тисячоліття н. е.
Історія Мови апабхранша є перехідною формою між середньою та новою індоарійською мовами. Вони майже повністю втратили стару флективну систему і почали виробляти нові аналітичні засоби вираження граматичних зв'язків. Головною мовою апабхранша є Нагара Апабхрамса, якою говорять у Гуджараті . Як літературна мова, Апабрамса був широко розповсюджений у всій Індії та частково відображає місцеві діалектні особливості. Граматик Гемакандра описаний у 11-12 ст Століття форми Апабхранша Гуджарат і Раджастхан .
Основні мови апабхранша Основними мовами Апабхранша є такі:
Нагара Апабхранша (увійшла в гуджараті) Саурасена-Апабхранша (попередниця сучасної гінді) Такка- і Упанагара-Апабхранша (попередниця сучасної пенджабі) Авантя-Апабхранша (попередниця сучасної раджастхані) Гауджара-Апабхранша (попередниця сучасної гуджараті) Ардхамагадха-Апабхранша (попередниця сучасної східної гінді) Магадха-Апабхранша (попередниця сучасних бігарських мов) Прача- або Гауда-Апабхранша (попередниця сучасних бенгальської та асамської мов) Аудра- або Авткала-Апабхранша (попередниця сучасної мови орії) Віадарбха- або Дакшината-Апабхранша (попередниця сучасної маратхі)
Література
Georgij A. Zograph: Die Sprachen Südasiens. Übers. Erika Klemm. VEB Verlag Enzyklopädie, Leipzig 1982. S. 19 f. Shapiro, Michael C. Hindi. Facts about the world's languages: An encyclopedia of the world's major languages, past and present. Ed. Jane Garry, and Carl Rubino: New England Publishing Associates, 2001.
Посилання Dr. Devendra Kumar Shastri Hindi: The language of songs