Адольф Штерн (, ім'я дане при народженні — Фрідріх Адольф Ернст, ; 14 червня 1835, Лейпциг — 15 квітня 1907, Дрезден) — німецький письменник, поет, історик німецької літератури і педагог.
Біографія Адольф Штерн народився 14 червня 1835 в місті ЛейпцигуBrockhaus, Konvers.-Lex.. Через фінансові проблеми в родині, він був змушений залишити школу до її закінчення, однак завдяки старанній самоосвіті йому вдалося заповнити прогалини в освіті. З 1852 року Штерн слухав лекції з історії, порівняльної лінгвістики, літератури та історії мистецтв в університетах рідного міста і ЄниБартельс А. Adolf Stern. Der Dichter und Literaturhistoriker; zu seinem 70. Geburtstage. Koch, Dresden 1905..
1868 року Штерн був призначений професором історії німецької літератури в Дрезденському політехнікумі (нині Дрезденський технічний університет), де викладав до самої смертіNew International Encyclopedia..
Штерн перебував під впливом літературно-політичного руху «Молода Німеччина», a також реалістів Отто Людвіга і Христіана Фрідріха Геббеля. Разом з Еріхом Шмідтом Штерн належав до найбільш відомих істориків німецької літератури.
Його «Історію літератури» в 7 томах відносили свого часу до найкращих творів в цій царині; він написав близько десяти історій літератури (за сторіччями або країнами, але найбільше про новітню літературу); видав з примітками і цінними статтями твори Гауффе, Гердера, Кернера, О. Людвіга, Вільмара, Корнеліуса та деяких інших німецьких літераторівMeyer, Konvers.-Lex..
Штерн писав також вірші, зокрема його збірка «Gedichte» кілька разів перевидавалася; популярністю користувалися також і його новели (3-тє вид., 1909)Theobald Bieder. Adolf Stern und seine Beziehungen zu Friedrich Hebbel. Behr Verlag, Leipzig 1936..
Після ранньої смерті першої дружини Мальвіни в 1877 році, 1881 року Штерн одружився вдруге з Маргаритою Герр (Herr; 1857-1899), яка була відомою піаністкою і музичним педагогом, ученицею Ференца Ліста і Клари Шуман.
Адольф Штерн помер 15 квітня 1907 року в місті Дрездені.
Бібліографія
Вибрані праці Адольфа Штерна «Sangkönig Hiarne» (1853); «Gedichte» (1855—1880); «Poetische Erzählungen» (1855); «Zwei Frauenbilder» (1856); «Jerusalem» (1858); «Die Puritanerin» (1859); «Bruwer und Rubens» (1861); «Bis zum Abgrund» (1861); «Die neuen Rolandsknappen» (1862); «Am Königssee» (1863); «Historische Novellen» (1866); «Das Fräulein von Augsburg» (1868); «Johannes Gutenberg» (1872); «Neue Novellen» (1875); «Wanderbuch» (1877); «Bilder und Skizzen» (1878); «Auf fremder Erde» (1879); «Aus dunklen Tagen» (1879); «Violanda Robustella» (1880); «Die letzten Humanisten» (1881); «Ohne Ideale» (1882); «Hagbarth u. Signe» (1882); «Drei venezianische Novellen» (1886); «Camoens» (1886); «Die Wiedergefundene» (1891); «Die Ausgestossenen» (1896); «Wolfgangs Römerfahrt» (1896).
Історико-літературні праці «Pantheon deutscher Dichter» (1856); «Vier Titularkönige im XVIII Jahrh.» (1860); «Volksbibliothek der Litteratur des XVIII Jahrh.» (1866); «Fünfzig Jahre deutscher Dichtung» (1871); «Fünfzig Jahre deutscher Prosa» (1872); «Aus dem XVIII Jahrhundert» (1874); «Katechismus der allgemeinen Litteraturgeschichte» (1874); «Der Untergang des altenglischen Theaters» (1876); «Zur Litteratur der Gegenwart» (1880); «Lexikon der deutschen Nationallitteratur» (1882); «Geschichte der neueren Litteratur» (1883—1885); «Hermann Hettner» (1885); «Die deutsche Nationallitteratur von Goethes Tode bis zur Gegenwart» (1886); «Geschichte der Weltlitteratur» (1887; русский перевод, СПб., 1880); «Die Musik in der deutschen Dichtung» (1888); «Otto Ludwig, ein Dichterleben» (1891); «Beiträge zur Litteraturgeschichte des XVII ur XVIII Jahrh.» (1892); «Studien zur Litterat u. der Gegenwart» (1895). Примітки
Література
Jew. Enc. XI, 548-549.
Посилання