Гільдебранд (; 690–751) — державний та військовий діяч Франкської держави, герцог Провансу.
Життєпис Походив з роду Арнульфінгів (Піпінідів). Син мажордома Піпіна Герістальського та конкубіни, більшість дослідників схиляються до думки, що її звали Альпаїда. Втім це не є достеменним. Народився близько 690 року в замку Герісталь неподалік від Льєжа.
Приблизно наприкінці 710-х років після захоплення його братом Карлом влади у Франкській державі отримав графство Отен у Бургундії, а також маєтності Перресі і Божі. Брав участь у походах брата до Аквітанії, напевно, брав участь у битві біля Пуатьє проти арабів та активно допомагав у 732—734 роках в приборканні Бургундії.
Вже у 736 році Гільдебранд значиться як один з провідних військовиків свого брата Карла. Відзначився під час підкорення Провансу. У 737 році під час нового повстання Моронта, герцога Провансу, Гільдебранд керував облогою й захопленням Авіньйону. Після цього отримав титул герцога Провансу. У 738 році організував захист Бургундії і Провансу від арабських нападів. 739 року придушив нове повстання Моронта.
У 740-х роках придушив повстання в Бургундії, зміцнивши владу свого небожа Піпіна III. Можливо, в подальшому зберігав владу в Провансі як герцог. Був покровителем автора другої частини хроніки, відомої під назвою «Продовжувачі Фредегара». Помер 751 року.
Родина Нібелунг (705/720-770/786) — сеньйор Перрасі і Божі Теодерік (708—755), граф Отену Адалард (д/н—763), граф Шалону Сігіберт (д/н—820), граф Руергу, родоначальник Руерзького (Тулузького) дому. Еккаред
Примітки
Джерела Riché Pierre. Les carolingiens, une famille qui fit l'Europe. — Paris: Hachette Littératures, 1983 (1997). — 490 p. — ISBN 2-01-278851-3. Settipani C. La préhistoire des Capétiens: 481—987 / éd. Patrick van Kerrebrouck. — Villeneuve d'Ascq, 1993. — 543 p. — (Nouvelle histoire généalogique de l'auguste maison de France, vol. 1). — ISBN 2-9501509-3-4.