Еллаїда Данилівна Не́йман (24 червня 1926, Устя — 26 липня 2003, Новий Орлеан) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Мати художника Джозефа Мінського.
Біографія Народилась 24 червня 1926 року в селі Усті (нині Гайсинський район Вінницької області, Україна). 1951 року закінчила Одеське художнє училище, де навчалася у Леоніда Мучника, Миколи Павлюка, М. Поплавського.
Мешкала в місті Чернівцях в будинку на вулиці Ватутіна, № 1, квартира № 6. 1994 року виїхала до США. Померла у Новому Орлеані 26 липня 2003 року.
Творчість Працювала в галузі станкового живопису, створювала портрети, пейзажі, натюрморти, жанрові картини. Серед робіт:
«На Буковині» (1957); «Рідна пісня» (1960); «Буковинські мелодії» (1961); «Марічка» (1961); «На нових шляхах» (1962); «Ми — наречені» (1965); «Буковинські маки» (1967); «Гуцульщина» (1968); «Зелені води» (1969); «Біля старого моста» (1969); «Молодість» (1971); «Запрошення» (1971); «Зачарована тиша» (1971); «Весілля» (1973). «Реквієм» (1974); «Перевал Беркут» (1974); «Північна повість» (1980); «Пам'ять» (1982); «Білий день. Чернівці» (1983); «Білий Черемош» (1984). </div> Також авторка серії пейзажів «Дороги Буковини» (1963—1969), «Мирна земля Буковини» (1985), пейзажів Прибалтики, Росії; циклу «Дерева».
З 1953 року брала участь в обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних художніх виставках. Персональні виставки відбулися у Чернівцях у 1970, 1975, 1982—1983, 1986, 1991 роках, Миколаєві у 1976 році, Рязані у 1976, 1982 роках, Києві у 1982, 1986 роках, Москві у 1994 році.
Картини представлені в Закарпатському художньому музеї в Ужгороді, Львівській картинній галереї, Чернівецькому художньому музеї, музеях Росії, Молдови.
Література Нейман Еллаїда Данилівна // ; Нейман Еллаїда Данилівна // ;